Музика

Новий український рок: 8 цікавих гуртів

© Стеклобой
Рок-музика — справа молодих. Тому ми поставили собі питання: а хто в Україні прийшов на зміну «Океану Ельзи», O.Torvald та іншим стариганам з гітарами?
Автор Олесь НіколенкоОпубліковано
Олесь Ніколенко знайшов багато молодих та модернових рокерів, яких варто зацінити. Та за традицією склав плейліст у Spotify за мотивами статті --- вмикай, поки читаєш:

Метель

На початку кар’єри талановитим хлопцям із підпілля допомагав продюсер Юрій Бардаш. Він познайомився з хлопцями на київській вечірці та побачив у них рідкісну сьогодні енергію справжніх панків. Але потім виявилось, що цю музику проштовхувати не треба. Завдяки культовій фігурі вокаліста «Метели», татуйованого з ніг до голови парубка на прізвисько Ян Блок, відомого у колах пострадянських скейтбордистів, перші кліпи гурту набрали сотні тисяч переглядів. А таємнича атмосфера навколо колективу (ніяких інтерв’ю, інста-сторіз та інших контактів із світом) тільки підігріла інтерес до їхньої музики.

Blichaus80

Похмуре постпанк-звучання, яке в Україні має перманентну прописку. І цікаві тексти. Вони нагадують дуже юного Віктора Цоя, який тонко відчуває власне покоління та намагається поетично висловити.
Образи у текстах Blichaus80 поки що сируваті, але концептуально близькі до того аби стати вираженням настроїв інстаграмної молоді, яка носить чорний одяг, ходить на вечірки, але не може знайти спокою та щастя.

Диджитэк

Біполярний електронний рок-гурт із індастріал-елементами. Музично нагадує протестний гурт Rage Against the Machine: в піснях «Диджитэк» також відчувається спротив, неприйняття мовчазного конформізму. В кращі моменти, коли хлопці остаточно припиняють тримати себе в руках, це все починає нагадувати культовий індастріал-гурт Nine Inch Nails та його дзвінку, металеву агресію. Ліричний герой їхнього дебютного EP «Не нравится моя музыка — сделай свою» нагадує розлюченого персонажа Майкла Дугласа з культового бойовика «З мене досить!».
Перші три пісні релізу висловлюють втому і тиху злість людини, буквально розчавленої великими обсягами зайвої інформації. І тільки у фінальному треку «Хлопчик загубився» агресія та виклик суспільтву поступаються місцем щирості. Кожен, хто хоч раз відчував себе втраченим у медіапросторі, зможе відчути все це на собі.

Шумоторіка

Одна з головних претензій до гурту «Пошлая Молли» полягає саме у мові, якою вони співають. Найпопулярніший молодіжний гурт прямо зараз співає російською — це багатьом не подобається. А от щодо іншого — «Пошлая Молли» максимально влучно потрапили у проблеми своєї пубертатної аудиторії. То чому немає аналогічного гурту, який би співав про все це українською?
Хлопці з «Шумоторіки» зрозуміли, що є цікава ніша та наразі вона порожня — і заповнили її. Але вони пішли трохи далі. Замість того, щоб клонувати «Пошлую Молли», вони зробили її антипод. Це дуже дивна поп-панк музика про слухняну, ідеальну молодь, що боїться отримати погані оцінки в школі та не вважає за потрібне вливати у себе несумісні із нормальним життям об’єми алкоголю. «Пошлая Молли» для розумничків та відмінників — такого ви ще точно не чули.

Соседи Стерпят

А от приклад того, як можна «байтити» (прим. ред. — сленгова назва для нахабного копіювання) вищезгадану «Пошлую Молли», але не бути спійманими на крадіжці. «Соседи Стерпят» — гурт з Миколаєва, який до найменших деталей копіює та відтворює «пубертатний гормональний всесвіт», але не робить це так артистично. Проте це нікого не цікавить: хлопці знайшли свою аудиторію у соцмережах, найняли якісного таргетолога — і почали штампувати пісні за шаблонами.
В інтерв’ю вони підтримують образ наївних творців, що «буквально вчора зайнялися музикою — і воно якось саме все вийшло, ми не знаємо, як». Слухати треба, щоб розуміти більше про підліткову аудиторію, та про те, як нахаби та інші поганці можуть скористатись довірливими тінейджерами.

Стеклобой

Гурт, утворений на уламках треш-поп дуету «Балдьож». До учасниць «Балдьож» приєдналась модель Валерія Караман, яка знімалась у кампейнах світових брендів (Valentino, Balenciaga, Calvin Klein) та грала русалку у фільмі Роберта Еггерса «Маяк» разом із Робертом Паттінсоном. Караман принесла із собою нову концепцію: «жіночий еко-панк».
Дівчата, окрім музики, займаються створенням дизайнерського одягу, переробленого з речей, придбаних у секонд-хендах. А пісні пишуть, як і раніше, про хлопців та пошуки щирого кохання, але тепер вони (пісні) більш зрілі та нагадують творчість феміністичних гуртів кінця минулого століття.

Ангел

Українська метал-сцена — це особливе явище на міжнародній арені поціновувачів екстремально важкої музики. Наші «важкі» гурти давно змушують говорити про себе увесь світ: Jinjer, Nokturnal Mortum, Drudkh, Stoned Jesus та багато інших. Але парадокс полягає у тому, що цим колективам вже дуже багато років. А нові «металеві» гурти, якщо і з’являються, то переважно формуються із вже дуже дорослих людей, в яких набагато менше амбіцій та необхідності щось доводити світові. Простіше кажучи, це дядьки із довгими патлами, що росли на Metallica та Slayer, а тепер хочуть пограти собі в кайф. Це проблема, бо сцена таким чином застрягає на місці, вариться сама в собі, якщо туди не потрапляє гонорова молодь.
На щастя, ми маємо колектив «Ангел». Про нього поки мало що відомо, але хлопці вже роблять все як слід: в Інстаграмі вони підписані як «angel.satanist», фарбуються у класичний «corpse paint» та проводять увесь свій вільний час на похмурих пустирях та звалищах, подалі від людей. Ну, і в домашній студії, де накопичують матеріал. Звучить це все чудово, немов зараз 1990-ті, а в новинах покажуть репортаж про «невідомих, що підпалили церкву».

Неандертал

Дуже стильний гурт, який багато уваги приділяє фотосесіям — і вже успішно випускає власний мерч, який розкуповують фанати, хоча у «Неандертала» вийшло всього лише дві пісні. Просто це інший підхід до створення музичного колективу. Поки наївні «гаражні хлопчики» роками пишуть перший альбом, а потім ще років десять лізуть до свого першого стадіонного концерту та корпоративів, нове покоління розуміє, що головне — це аудиторія. Тож треба викликати у них бажання, а також перетворити все навколо себе на контент, від якого тече слина.
«Неандертал» музично посилаються на індастріал-епоху, але дивляться не в бік тих же Nine Inch Nails, а кудись в сторону більш радикальних гуртів штибу Skinny Puppy. Які на концерті і з ноги тобі зарядити можуть, якщо підберешся занадто близько. Небезпечна, але дуже крута музика.