Kurgan & Agregat
© Kurgan & Agregat
Музика

10 українських альбомів 2021 року

Головний редактор журналу «ПОТОП» та музичний оглядач Олесь Ніколенко обрав найкраще з нової української музики, яка виходила у 2021-му році.
Автор Олесь Ніколенко
Читати 8 хв.Опубліковано
Якщо ваш улюблений альбом сюди не потрапив — не ображайтесь, краще розкажіть нам про нього у коментарях до цього тексту.

KALUSH — Йо-йо feat. Skofka

Усього лише за три роки завдяки старанням виконавиці alyona alyona фраза «український реп» у свідомості масового слухача з приводу для жарту перетворилась на жваву зацікавленість. Команда, яка запускала Альону на орбіту, утворила музичний лейбл Enko та запустила наступних суперстарів, гурт Kalush. В цьому році у Kalush вийшло багато кліпів, аж два альбоми, відбулась купа концертів. Однак саме реліз «Йо-йо», створений разом з репером Skofka, ми вважаємо одним з найважливіших досягнень українського хіп-хопу у 2021-му році.
Річ у тім, що цей дуже качовий, поп-мейнстрімний хіп-хоп чудово замінює собою будь-яку російськомовну альтернативу — особливо так званий «кальян-реп», що останнім часом захопив увесь інфопростір: від чартів стрімінгових платформ до плейлистів простих хлопців та дівчат зі спальних районів. Kalush та Skofka записали «нову класику», альбом, якому вдалося неможливе: знову зробити хіп-хоп популярним в Україні жанром.

Kурган & Agregat — Зембонджу

Творча та особиста еволюція, яка відбулась з учасниками цього колективу, просто вражає. 6-7 років тому це були просто смішні хлопці з Харківської області, які пародіювали реп та випустили кілька саморобних кліпів, що розійшлися на меми. Сьогодні це один з найпопулярніших та найбільш гастролюючих колективів нової української музики, який до того ж поцілює своїми піснями в незбагненну українську душу. Мало хто з наших артистів уміє настільки точно заглядати в буденність, розмальовуючи її фарбами доброго гумору, надії й оптимізму. А Кургани на «Зембонджу» роблять це зі справжнім шиком, об’єднавшись у роботі над альбомом з талановитим саундпродюсером Сиром Сорокою.

Один в каное — Один в каное

Останнім часом серед музичних критиків тільки й мови про «пошук етнокоду». Ось він, цей етнокод, у всій своїй красі: просто вмикаєш будь-яку пісню з другого альбому Один в каное — і вітчизняний інді-фольк львівського зразка одразу хапає за серце, не відпускає до кінця.
Тут є все. Дух предків: трагічність, виразна драматичність української літератури та словесності. Сучасна туга українця вже нового зразка, який оточив себе комфортом, кожен день ходить у супермаркет, а його душа все одно просить якоїсь дивовижної зустрічі, як у пісні «Будь мені кимось». Один в каное грають дуже щиру та відверту музику, яка так і проситься зробити її саундтреком свого життя та думок наодинці з собою.

Рома Майк — Рома Майк

2021-й рік однозначно є тихим ренесансом українського хіп-хопу. Поряд із більш мейнстримними артистами виростають і «незалежні», які свідомо обирають певне звуження аудиторії задля творчої свободи. Але кожен робить важливу справу на своєму місці. Рома Майк — не новачок на вітчизняній реп-сцені, але це перший його сольний альбом, квінтесенція життя кількох років. Платівка складається з 15 треків та стилістично виходить за межі самого лише хіп-хопу: тут є і гангстерські закидони, трохи джазу і R’n’B та інших жанрів. Порівняти її можна з автобіографічним романом: ліричний герой шукає себе у мінливому світі, де лишилось надто мало щирих почуттів та безкорисливих відносин.

Лилу45 — Девочка на воздушном шаре

Ми вас розуміємо, шановний слухачу. Інтернет-середовище з роками кращим не стає, тому до нього поступово утворюється певна недовіра. А тут ще й цей Тікток звалився на наші голови, який за кілька хвилин може подарувати суперечливі відчуття від «я починаю розуміти покоління зумерів!» до «цей світ зійшов з розуму». Хай там що, сьогодні Тікток диктує музичні тренди: пісні, що частіше за інші з’являються там, слухає весь світ. Однак не завжди музика, що приходить звідти — це мем, в якому немає «глибини». Виконавиця Лилу45 — гарний тому приклад.
Її трек «Восемь» став Тікток-сенсацією, увійшов у світовий чарт Shazam, а у 2021-му році юна артистка потрапила в програму підтримки молодих виконавців від Apple Music та випустила дебютний альбом. Якщо ви хотіли зрозуміти настрої сьогоднішньої молоді, що фарбує волосся та монтує відеоролики краще за вас, вам сюди. «Девочка на воздушном шаре» — дуже сильний реліз, де одночасно є відчуття кайфу від життя, властивого лише 18-річним, але вистачає і «темної сторони»: виконавиця зачіпає питання насилля та гендеру. Лилу45 — 100%-й голос покоління, у якого більше немає MTV. Якому дістався від нас у спадок занадто тендітний та проблемний світ, який щодня погрожує розбитися на дрізки. І в ньому якось треба жити.

Вагоновожатые — Вогнепальне

Перший україномовний альбом гурту, що чудово підсумовує інформаційну психічну атаку на «маленького українця» — і водночас лікує від неї. «Вогнепальне» — це як звукова психотерапія, оздоровчий рейв та IDM для вдумливого громадянина, який щодня намагається «робити правильний вибір», слідкувати за собою, середовищем та інформаційною гігієною. Таке життя дуже втомлює, однак навіть постапокаліптичні звукові пейзажі, що конструюють Вагоновожатые, дарують відчуття надії. Фірмовий парадоксальний ефект від одного з найцікавіших колективів країни.

Tember Blanche — Тут нема нікого, окрім нас

Ще одні хітмейкери з ТікТоку — саме там дивовижним чином завірусився трек «Вечорниці». Tember Blanche, як і Один в каное, можна віднести до інді-фольку: проникливі, пронизливі пісні під акустичну гітару. Однак у випадку Tember Blanche драматичний градус набагато нижчий. Радше гурт вдається до радикальної наївності та стерильності: деколи їхні пісні нагадують товари для дому з магазину IKEA, що чудово прикрашають оселю, але, звісно, не мають нічого спільного з вінтажною прикрасою, привезеною з далекої подорожі. У цьому немає нічого поганого. Українській сцені абсолютно точно не вистачає і такої музики — ідеального «нормкору» (normcore), легкого та ненав’язливого, що однаково приємно може звучати як у фойє торговельного центру, так і на фоні в якому-небудь новітньому українському кіно.

Jerry Heil — Особисте

Ця дівчинка з Василькова змусила всіх касирів країни відмовитись від фрази «ахрана атмєна», яка стала хуком її однойменного хіта (зібрав вже 18 мільйонів переглядів/прослуховувань на YouTube — цифри за мірками української музики фантастичні). Замість того, щоби спочивати на лаврах легковажних мем-хітів про супермаркетове побутове життя, самопроголошена принцеса жанру «камеді поп» (comedy pop) пішла далі. Jerry насмілилась відкрити слухачеві свою душу — без інстаграм-фільтрів та іронічної дистанції. Ця душа чиста, безневинна, поки що не отруєна цинізмом.
На «Особистому» альбомі співачка не жартує, вона серйозна як ніколи — і доводить, що її талант набагато більший за гуморески та тяжіє до традиційного мелодраматичного попу західного зразка. Здається, у Jerry є якийсь хитрий майстер-план: збираючи аудиторію навколо «комічного», вона одночасно і рухається далі, створює простір для того, щоби не стати заручницею власного стилю. За неї можна тільки вболівати, адже, можливо, її нарешті «коронують» інші махрові поп-зірки типу Ірини Білик та Наталки Могилевської — і, так би мовити, поступляться насидженим місцем «королеви української поп-музики».

1914 — Where Fear and Weapons Meet

Фанати гітарної музики просто забили б нас камінням та розмазали по стінці у коментарях, якби ми не включили бодай цей реліз у список «кращого». Звісно, у сегменті «альтернативної» та важкої музики у 2021-му році виходило дуже багато цікавих альбомів, вартих окремої статті. Але якщо обирати один — це однозначно буде останній альбом львівської блек/дез-метал формації 1914, що робить концептуальну музику, присвячену жахіттям Першої світової війни.
Багато металічних гуртів звертається до тематики війни, однак мало хто робить це настільки віртуозно, як 1914, що сьогодні привертають до своєї творчості увагу світової музичної спільноти: музиканти є підписантами могутнього австрійського лейблу Napalm records та учасниками лайн-апів найкрутіших метал-фестивалів. «Where Fear and Weapons Meet» можна порівняти з прочитанням гарного історичного роману про війну, з тією різницею, що замість голосу в голові, який промовляє текст, ви відчуваєте атмосферу всього, що відбувається, своїми нутрощами. 1914 дарують навіть не просто музику, а досвід — і це надзвичайно захоплює.

Стас Корольов — О_х

Електронний дует YUKO, одні з найуспішніших проєктів лейблу Івана Дорна Masterskaya, в цьому році розпався. Його учасники розійшлися сольними шляхами: Юлія Юріна (ЮЮ) задивилась в бік провокаційного треш-попу, який увесь про те, що «давайте просто насолоджуватись життям». Стас Корольов навпаки заглибився у власні психічні розлади, а результатом його важкої боротьби з внутрішніми демонами та залежностями став сольний альбом «О_х».
Спершу він здається важким для сприйняття: уяви, що ти в кріслі психоаналітика, тільки не в ролі пацієнта. Платівка переграє з так званим постмодерном, метамодерном та іншими «новими щиростями», в результаті чого геніальний музикант Стас Корольов видає не пісні, а скоріше концепції пісень, постійно ламає форму. Однак за деякий час до альбому звикаєш, він починає розкриватись. А послухати там дійсно є що. «О_х» — відчайдушний крик душі та погляд на сучасну Україну очима інтелігенції без накопичень та приватної власності. Місцями пробирає до кісток.