Перший у світі! Давід Годзек виконує велотрюки на поїзді, що рухається

Dawid Godziek: Виявляється, що так. Цікаво, що це вийшло досить добре, але, як ти можеш здогадуватися, це набагато ризикованіше, ніж їзда по класичній трасі для слоупстайлу. Навіть якщо у тебе є власний потяг, власний водій і власний трамплін, як то кажуть: «Не намагайся повторити це вдома!».

Чесно кажучи, спочатку я не був у захваті від неї. Я не міг собі цього уявити. Довгий час ми з Шимоном думали, що це, напевно, неможливо. А навіть якби це було можливо, ми не змогли б робити трюки на такій трасі, яка б нас задовольняла. Потім, коли стало зрозуміло, що все це справді можливо, з'явилися побоювання, чи буде це виглядати так добре, як ми уявляли. Зрештою, весь проєкт перевершив наші найдикіші очікування. Створення треку, моя їзда, задум загалом — все вийшло набагато краще, ніж ми думали!

Я не заглиблювався у фізику та математику, але люди, з якими я працював над цим проєктом, точно знали, що робили. Це був досить божевільний досвід, протилежний тому, що я зазвичай роблю: я «висів на місці», а маршрут проходив піді мною. Ми спостерігали дещо цікаве — відсутність опору повітря. Теоретично, це могло б полегшити шлях, але сталося навпаки. Опір повітря створює тунель, що певним чином утримує мене на прямій лінії та не дає зміститися праворуч або ліворуч. На щастя, під час запису зустрічний вітер створював штучний опір повітря, що допомогло мені відчути політ як на класичних трамплінах. На тестах вітер дув слабше або в іншому напрямку, що ускладнювало виконання трюків. Непогано, правда? Ми завжди скаржимося на опір повітря, а коли його не було, то виявилося, що без нього неможливо літати.

Найскладніше було домогтися того, щоб усі трюки вийшли ідеально за один прогін. Ідея полягала у тому, щоб знімати все підряд, одним безперервним дублем. Тут не було місця для помилок. Колія була вузькою, і навіть мінімально хитке приземлення могло закінчитися падінням з поїзда, що могло призвести до зовсім іншого...

Я хотів, щоб заїзд мав найкращі трюки. Просто їхати на поїзді було б круто, але цього недостатньо. Я довго думав над тим, як об'єднати трюки в єдине ціле. Наприкінці був backflip, тож я вирішив додати перед ним frontflip. Forward flip перед backflip виглядає добре. Подвійне сальто сталося спонтанно, тому що я хотів додати banger, а доріжка була вузькою, найкраще виходили прямі трюки. Мені довелося відмовитися від бічних обертань, тому комбінації з 360-ми виходили. Я вибрав трюки, які зробили катання цікавим і різноманітним, але не переборщив з ризиком.

Якщо серйозно, цей трюк був у мене в голові вже давно. Ніхто раніше не робив його на гірському велосипеді, тому я хотів спробувати. Я почав готуватися за кілька днів до запису. Це виявилося складніше, ніж я очікував. Коли я побачив потяг на власні очі, то помітив, що сходи вищі, ніж я думав. Звичайно, я знав розміри заздалегідь, але ти знаєш, як це буває, коли бачиш перешкоди наживо. Удар при приземленні на площину був настільки сильним, що боліли всі суглоби. Але я хотів зробити трюк, який ще ніхто не робив, щоб додати проєкту родзинку.

Від початкової ідеї до реалізації пройшло близько півтора року. За рік до записів ми проводили тести. Ще 12 місяців пішло на проєктування треку та планування. Трек будувала команда найкращих польських діггерів протягом трьох тижнів — від світанку до заходу сонця. Хлопці дуже старалися, щоб я почувався впевнено і комфортно. Безпосередньо перед записом ми тренувалися кілька днів, бо це було дуже складно. Адже не кожен день винаймаєш локомотив чи вагони, будуєш слоупстайл трек на поїзді та виводиш шматок конструкції з ладу!

Велосипед був налаштований так само як і для будь-яких змагань. Я встановив шини, які ідеально підходять для фанерних перешкод, а все інше чудово працювало в будь-яких умовах. Єдине, що я змінив — це колір, щоб він більше відповідав екшену на поїзді.