Професійні слоупстайл-гонщики Еміль Юганссон та Мартін Седерстрем діляться досвідом і розповідають, наскільки мало насправді потрібно, аби стати крутим райдером.
Тобі не треба стрибати вище або краще за всіх, аби стати профі у стрибках. Насправді тобі для цього потрібен лише один маленький майданчик. Він навіть не обов’язково має бути великим. Не віриш? Запитаємо у Еміля Юганссона і Мартіна Седерстрема.
Еміль Юганссон і Мартін Седерстрем — двоє найбільш стильних гонщиків
Сьогодні ці двоє — найкращі гонщики у світі. Їх досвід у стрибках дозволив вивчити особливості всіх яскравих трюків і виконувати їх будь-де. Наприклад, Еміль свій перший 360 зробив, стрибнувши з кювету! А коли Мартін тільки починав їздити, то слоупстайла взагалі не існувало!
Звичайно, легше змиритися з думкою, що аби всьому навчитися, треба подушки безпеки, пінопластові ями та величезний підготовлений парк. Та насправді — тобі потрібне лише крихітне місце, купа репетицій та величезний заряд мотивації.
1. Тобі навіть не треба справжнього майданчика, аби навчитися трюкам
Сьогодні у світі є купа мегазручних локацій для трюків. Як приклад, можеш поглянути на The Dome Adrenaline Zone у Швеції, La Poma у Барселоні або ж Whistler Bike Park у Канаді. Звісно, для українців це все виглядає як недосяжна картинка. Та повір, мало-кому у світі щастило мати такі штуки біля порогу. І більшості зірок доводиться вчитися трюкам на брудних і побитих дорогах, у місцевих скейтпарках, або ж, як і Емілю Юганссону, вистрибувати з кювету на велосипедну доріжку поряд з домом.
Насправді це навіть не можна назвати стрибком, але саме там я навчився катати без рук і виконав свій перший 360
«Біля мого дому була канава поруч з велодоріжкою. Хтось змайстрував до неї спуск, по якому можна було вистрибнути. Я робив так купу раз. Насправді це навіть не можна назвати стрибком, але саме там я навчився катати без рук і виконав свій перший 360», — згадує Еміль Юганссон.
2. Навіть одне маленьке місце для тренувань може стати основою успіху
Сьогодні він один з найкращих у слоупстайлі. На його рахунку — три перемоги на Crankworx Slopestyle, а також запас фірмових трюків, які справді вражають.
Зараз він найчастіше катається вдома, або ж ганяє по The Dome Adrenaline Zone, що у парі годин автівкою від його помешкання. Та донедавна ні першого, ні другого не існувало і все, що йому залишалося — години практики у місцевому маленькому ангарі для BMX.
Це місце точно можна назвати знаковим для його кар’єри. Саме тут він проводив час, поки вчився у середній школі. Там хлопець годинами практикував трюки. Саме ті трюки, які потім привели його до успіху на FMB Gold і Crankworx Slopestyledrenaline Zone a couple of hours away, but up until recently they didn’t exist and his main practice spot was a small-ish mulch jump at his local BMX hall.
Здається, я був там чи не щодня, пробиваючи те місце знову, знову і знову.
«Поки я ходив до середньої школи і не мав власного авто, це було єдине місце, де можна було тренуватися. Здається, я був там чи не щодня, пробиваючи те місце знову, знову і знову», — каже Еміль. Та навіть, коли його кар’єра пішла вгору і перед райдером відкрилися нові можливості, він усе одно використовував цей невеликий ангар, як місце для тренувань. «Останні години перед вильотом до Нової Зеландії у 2019-му, я провів саме там», — згадує він.
Мартін Седерстрем знає невелике місце для стрибків у Фалуні. Воно повністю вкрите соломою. Там Мартін викладає MTB для учнів місцевої школи. А ще це найближче місце, де він може спокійно кататися взимку. І його все влаштовує. Як і Еміль, він впевнений, що практикуючись на одному майданчику знову і знов, можна досягти неабиякого прогресу.
Сьогодні купа людей не зважають на основи їзди, бо мають купу класних місць для катання.
Седерстрем «розпускає крила» на своєму маленькому солом’яному майданчику
«Сьогодні купа людей не зважають на основи їзди, бо мають купу класних місць для катання. Вони не витрачають час, аби освоїти основи: як зробити стрибок кролика, працювати руками чи заходити в кут. А це мегаважливо, якщо хочеш навчитися контролювати байк. І це важливі навички, аби потім застосувати їх на великому треку. Усе, що тобі треба, аби вивчити їх — рівна ділянка, як стоянка або майданчик, де ти можеш практикуватися у будь-яку пору року», — пояснює Мартін.
Усе, що тобі потрібно, аби вивчити їх — рівна ділянка, як стоянка або майданчик, де ти можеш практикуватися у будь-яку пору року.
Упевнені, ти здогадався, про що зараз піде мова. Мартін не мав багато місця для катання і тренувань. Насправді тоді й слоупстайлу не існувало. Це було радше про стрибки у багнюці та вуличну їзду. Мартін згадує: «Тобі насправді треба було проявити фантазію та креативність. Доводилося знаходити у лісі пагорби і скелі, або ж годинами стрибати по сходах у місті. А коли ти чув, що десь поряд хтось скинув у купу бруду, то одразу кидався у нього з головою, аби сформувати щось схоже на стрибок».
Мартіну насправді начхати, з чого саме зробити поверхню для їзди
Маючи за плечима неабияку кар’єру, Мартін став справжньою іконою у світі гірських велосипедів. Справедливо буде сказати, що його шлях почався зі стрибків по невеликих горбочках у лісі.
І Мартін, і Еміль сходяться на думці, що на великих доріжках і парках можна неабияк пофанитись, але щоб навчитись стрибати потрібно повторювати один і той самий трюк в одному і тому ж місці.
«Коли ти повториш стрибок 10 разів, то точно знатимеш, яка швидкість потрібна, аби все спрацювало. Ба більше, ти навчишся комфортно почуватися у повітрі. Повторення — є ключовими у нашій справі. І немає кращого способу досягти успіху, ніж повторювати той самий стрибок знову і знову», — пояснює Мартін.
Тут немає секретів. Усе полягає у послідовності, повторенні та годинах тренувань.
Еміль погоджується: «Багато людей недооцінюють якість, яку ти можеш отримати одним лише стрибком. Тут немає секретів. Усе полягає у послідовності, повторенні та годинах тренувань. Для вивчення бази потрібен час. Так, багато людей рвуться зробити сальто, не знаючи навіть як стрибати прямо. Зазвичай, я ставлю собі мету під час тренувань. Наприклад, сьогодні я хочу зробити трюк Х — і буду займатися тільки ним до кінця дня».
Як бачиш, історії Мартіна і Еміля доводять, що тобі не треба найкращі локації, аби стати класним гонщиком. Головне — витиснути максимум з того, що ти вже маєш.
«Поглянь на Швецію. Крім кількох нещодавно відкритих місць, у нас немає найбільших чи найкращих локацій для катання. Та у нас уже є купа талановитих райдерів. Здається, що тобі потрібна купа вигадливих місць, адже там трава зеленіша. Та насправді, річ тільки у тому, скільки у тебе мотивації та скільки годин ти готовий цьому присвятити», — каже Еміль.
Тому наступного разу, коли ти знову засмутишся, бо у твоєму дворі, районі чи місті немає крутих майданчиків для стрибків, згадай про Мартіна і Еміля. Ні у кого з них цього не було. Натомість вийди на вулицю і спробуй себе. На бордюрі чи просто на рівному шматку землі. І займайся на ньому знову і знову. Повір, наступного разу на професійному треку ти неабияк подякуєш собі за це.
2 хв
Мартін Седерстрем та Еміль Юганссон
See Martin Söderström and Emil Johansson put their style and excellency in focus at Järvsö, Sweden.