Крикет — один з найпопулярніших видів спорту у світі, нарівні з футболом, волейболом, баскетболом та бадмінтоном. Це ще й один із найстаріших видів спорту — він давніший за футбол. Крім того, крикет вважають одним із найскладніших командних ігрових видів спорту. Це зумовлено великою кількістю форматів гри, різноманітними умовами й регіонами, де в нього грають, а також тонкощами тактики, вибором гравців, їхнім розташуванням на полі тощо.
Якщо хочеш дізнатися більше про крикет, пропонуємо тобі огляд «джентльменської гри», який базується на кількох ключових факторах.
Ознайомся з нашим детальним розбором різних форм крикету: як м'яч та ігрове поле визначають рішення, які є змагання та багато іншого.
01
Що таке крикет?
У найпростішій формі крикет — це гра з битою та м’ячем, у якій змагаються дві команди по одинадцять гравців. Команди по черзі або б’ють, або подають м’яч. На полі водночас перебувають два гравці з битою та одинадцять суперників. Завдання команди, що подає, — вивести з гри кожного гравця з битою, використовуючи ворітця або ловлячи м’яч після удару. Після цього команди міняються ролями: суперники стають б’ючими й намагаються набрати більше очок, ніж перша команда.
02
Історія крикету
Усе почалося ще в далекому XVI столітті на південному сході Англії — як звичайна дитяча гра. Перша згадка про дорослу гру в крикет датується 1611 роком, а вже наприкінці XVII століття стало очевидно: цей вид спорту прижився надовго. У 1744 році з’явилися перші офіційні правила крикету. До 1760–1770-х років гра суттєво змінилася: замість традиційних подач з’явилися подачі з розвороту, а форма бити стала такою, якою ми її знаємо сьогодні.
XIX століття стало золотою епохою крикету. Почали з’являтися заміські клуби, а також проводилися перші міжнародні матчі. У 1844 році Сполучені Штати та Канада зіграли в першому офіційному поєдинку між національними командами. Крикетна лихоманка швидко охопила британські колонії: Індію, Австралію, Карибські острови та інші регіони. Лондонський клуб Marylebone (MCC), заснований 1787 року, став головним хоронителем правил гри, а стадіон Lord's Cricket Ground — духовним осередком цього виду спорту.
У XX та XXI століттях крикет продовжував розвиватися й набирати популярності. Впровадження форматів з обмеженою кількістю оверів, як-от ODI (одноденні міжнародні матчі) та T20 (двадцятиоверові матчі), надало грі динаміки й видовищності. Міжнародна рада крикету стала головним керівним органом, що опікується розвитком і стандартизацією цього виду спорту в усьому світі. У країнах на кшталт Індії, Австралії, Англії, Пакистану та Південної Африки крикет перетворився на справжню національну пристрасть. Масштабні турніри, як-от Кубок світу з крикету та Індійська Прем'єр-ліга, допомогли зробити його одним із найулюбленіших і найпопулярніших видів спорту на планеті. І, безсумнівно, цей фантастичний напрям не зупинятиметься на досягнутому!
03
Яка мета гри?
Команда, що подає (або захищається), намагатиметься вивести з гри всіх одинадцятьох гравців із битою за допомогою ворітець або пійманих м'ячів. Після цього команди міняються ролями, і друга команда намагається набрати більше очок, ніж перша.
Гра в крикет має багато форматів, які дещо змінюють правила гри. Це робиться для того, щоб зробити гру цікавішою для різних аудиторій.
04
Основні формати крикету
У крикет грають по всьому світу — від Австралії та Індії до Нідерландів і багатьох інших країн. Основними представниками цього виду спорту є Австралія, Англія, Індія, Нова Зеландія, Пакистан, Південна Африка, Шрі-Ланка та Вест-Індія. У кожній країні сформувалися свої популярні формати гри: від Індійської Прем'єр-ліги, масштабної ліги T20 до County Cricket у Великій Британії, що належить до змагань «першого класу». Кожен із цих форматів має унікальні правила, типи м’ячів і стилі гри. Розгляньмо їх детальніше.
Першокласний крикет
У крикеті першого класу є чотириденні та 50-оверні змагання, як-от вищезгаданий County Cricket та австралійський Sheffield Shield. Такі тестові матчі можуть тривати від чотирьох до п’яти днів без обмежень щодо кількості оверів в інінгу. Однак зазвичай за день виконується близько 90 оверів, саме тому матчі першого класу можуть тривати додатковий день.
Овер складається з шести подач, які боулер (гравець, що кидає м’яч) спрямовує до беттера (гравець, що відбиває м’яч), не враховуючи «вайди», «ноу-боли» тощо. Усі тестові матчі з крикету відбуваються між національними збірними й вважаються вершиною цього виду спорту.
У жіночій версії гри тести проводяться дещо рідше, і більшість матчів складаються з 50 оверів, як в ODI чи T20.
Одноденні міжнародні матчі
Одноденні міжнародні матчі, або ODI, тривають цілий день. Вони передбачають по два інінги для кожної команди, максимум по 50 оверів. Ці матчі можуть гратися до пізньої ночі, саме тому в ODI та у форматі T20 (про який йтиметься нижче) використовуються білі м'ячі. Їх легше бачити у вечірній час під прожекторами.
T20
У T20 гра проходить у швидкому темпі з 20 оверами на команду в одиночних матчах, які зазвичай розпочинаються вдень і закінчуються вночі, як і в ODI. Тут теж застосовують білі м'ячі.
Поле
Одним із найдинамічніших аспектів крикету є поле та особливості гри на ньому. Різні типи боулерів застосовують різні підходи залежно від ситуації на полі. Водночас важливо враховувати, чи є беттер правшею чи лівшею, якою рукою подає боулер, як відбувається його підхід до ворітець (про це ще йтиметься далі). Основні позиції на полі можна поділити таким чином:
- Боулер, вікет-кіпер, сліпи (яких може бути до чотирьох), гуллі, пойнт, ковер, мід-оф, мід-он, мід-вікет, сквер-лег та файн-лег.
- Кожна команда має капітана, чиє завдання — маневрувати гравцями, що перебувають у його розпорядженні (дев'ять польових гравців, оскільки завжди є активний боулер і вікет-кіпер), розміщуючи їх на різних позиціях на полі.
Крикетне поле зазвичай має овальну або майже круглу форму. Його діаметр становить приблизно 100–120 метрів. У сучасному крикеті межу поля позначають або мотузкою, або спеціальними трикутними подушечками. Якщо м’яч, відбитий беттером, перетинає цю межу, не торкнувшись землі, це називається «шісткою». Якщо ж м’яч спершу вдаряється об землю, а потім перетинає межу — це «четвірка».
Польовий гравець може зловити м’яч просто на межі поля, але не має права виходити за межі з м’ячем у руках — у такому разі автоматично зараховується «шістка». Водночас гравець може підкинути м’яч у повітря, щоб виграти час для повернення в ігрову зону та завершити перехоплення.
Вікет
Вікет — це центральна смуга спеціально підготовленого газону з низько скошеною травою. Її готують заздалегідь — залежно від географічного розташування поля, — щоб поверхня була твердішою за решту ігрового простору. Така особливість впливає на тактичні рішення команд: м’яч, який з часом зношується, може поводитися непередбачувано — залежно від стану покриття та ступеня власного зношення. Усе це здатне зумовити разючі зміни в подачах від боулера до беттера. Вікет — надзвичайно динамічний елемент крикету, що нерідко визначає результат гри.
Боулінг
Хоча раніше ми обговорювали шестим'ячевий овер та основні правила боулінгу, ця частина гри має значно більше важливих дрібниць. Візьмемо, наприклад, спін-боулінг. Тут ми зустрічаємо такі різновиди, як лег-спін, оф-спін, а також численні варіації кожної подачі. Деякі боулери досягають цього, змінюючи положення пальців, інші покладаються на рух зап'ястя, а треті поєднують обидва методи. Мета спін-боулера — «закрутити» м'яч, щоб обманути беттера і змусити його втратити ворітця, спровокувати LBW (leg before wicket — нога перед вікетом), або ж домогтися того, щоб м'яч був спійманий польовим гравцем.
На противагу спін-боулінгу, середні та швидкі боулери використовують відскок пітчу, що залежить від його твердості. Вони теж застосовують шов м’яча особливими способами, щоб надати йому обертання — але, звісно, на значно вищій швидкості. У середньому та швидкісному боулінгу існує безліч типів подач, вибір яких залежить від індивідуального стилю й підходу боулера та погодних умов під час гри.
Усе вищезазначене покликане або вибити беттерів, або суттєво обмежити їхню здатність робити пробіжки, які є ключовим компонентом для набору очок у всіх форматах крикету.
Гра битою
Більшість команд, незалежно від формату гри, мають три рядки гравців, що грають битою: початковий, середній і завершальний. Початкові гравці, як правило, виходять першими, щоб задати темп матчу. У кожному форматі їхня роль може відрізнятися. Наприклад, у крикеті першого класу ці гравці покликані насамперед виснажити боулерів, а не швидко набирати очки. Попри те, що рахунок є головною метою гри, на цьому етапі очки є другорядними. Саме тут крикет розкривається як справжня «гра на виснаження». Середній порядок у першокласному крикеті зазвичай виходить тоді, коли боулери вже втомлені. Це дозволяє їм скористатися послабленою атакою суперника. Втім, така стратегія не завжди спрацьовує.
У коротших форматах роль початкових гравців інша. Найчастіше це найдосвідченіші або найпотужніші гравці (а іноді й ті, й інші), які від самого початку грають агресивно, щоб здобути якомога більше очок. Потім ініціативу підхоплює середній порядок, який продовжує розвивати атакувальний темп.
Завершальною частиною більшості форматів, як правило, є атака боулінгу, оскільки в крикеті багато гравців-універсалів (що вправні як в ролі беттера, так і в ролі боулера). Спеціалізовані ж боулери більше зосереджені на вдосконаленні своєї майстерності подачі, ніж на набиранні очок. Проте, багато гравців «хвоста» протягом численних ігор досягали значних успіхів у набиранні очок. Часто це відбувається тому, що вони мають трохи більше свободи діяти інстинктивно, особливо в коротких форматах гри, де швидкість та непередбачуваність можуть зіграти вирішальну роль.
Про особливості
Як ми вже згадували, у всіх форматах крикету є багато нюансів — від вибору гравців і погодних умов до стану поля, зношення м’яча та інших деталей, які впливають на те, як команди підходять до кожної гри й навіть до кожного окремого моменту. Тож тактична сторона тут полягає в тому, щоб обіграти суперника, максимально використовуючи сильні сторони. Наприклад, якщо твоя команда подає першою, вона встановлює певний рахунок — своєрідну «бігову гонитву», яку суперник має перевершити. А якщо ти граєш на позиції боулера першим, твоє завдання — обмежити цю гонитву до рівня, з яким твоя команда зможе впоратися. Перевага першого удару або боулінгу залежить від багатьох чинників. І це ще раз підкреслює: крикет — гра тонка, з безліччю тактичних деталей.
Крикет — неймовірно складний вид спорту з такою кількістю нюансів, що легко зрозуміти, чому він може налякати тих, хто ще не розібрався, як усе працює. Але, як і з будь-яким іншим спортом, варто лише поринути в атмосферу — подивитися матч або, ще краще, самому пограти (і ми навіть не згадували про критий крикет) — і все почне ставати на свої місця. У підсумку, з такою кількістю ліг, країн і форматів, крикет справді має що запропонувати кожному. Тож ми сподіваємось, що все, про що ми розповіли, надихне тебе вийти на поле й відчути радість від однієї з найкращих ігор у світі.