Дрифтинг
10-річчя українського дрифту: чим живе цей вид спорту
Пілот, організатор перегонів і перший чемпіон про те, як змінився дрифтинг в Україні за 10 років
Головна міжнародна подія з дрифтингу в Україні United Drift Challenge 2018 відбудеться 8 липня на гоночній трасі автодрому «Чайка». Вона збере найкращих пілотів з України та світу. Напередодні події говоримо з її організатором Максом Міллером, пілотом та атлетом RedBull Олександром Гринчуком і першим українським чемпіоном з дрифту Володимиром Паларієвим про те, як розвивався дрифт в Україні і що змінилося в цьому спорті за 10 років.
МАКС МІЛЛЕР
Макс Міллер
© m city media
Президент Ukrainian Drifting Federation та організатор United Drift Challenge. У 2008 році запустив серію дрифт-подій у Києві – Round 0,1 і 2, а 2009 року заснував Федерацію дрифтингу України і щороку проводить українські дрифтингові події. Також Макс Міллер виступав суддею на численних змаганнях із дрифтингу в Латвії, Литві, Білорусі, Росії, Угорщині, Австрії, Словаччині, Норвегії.
Прихід у дрифтинг
Усе починалося з вуличних гонок, а всю цю тусовку захотілося перевести в легальний спорт, а до душі припав саме дрифт. Коли в Україні він тільки зароджувався, тоді ще навіть не було цієї дисципліни, а такого виду перегони здавалися найбільш привабливими: багато диму, видовищність, усе відбувається на невеликому відрізку траси, тому бачиш усе. Це красиво і викликає емоції.
Я завжди сам хотів бути дрифтером, але оскільки вже почав організовувати подію, то не міг здавати назад. З’явилося багато пілотів, яким потрібні були ці змагання, тому ми – Ukrainian Drift Federation – уже 10 років організовуємо подію з дрифтингу в Україні.
Це красиво і викликає емоції.
Окрім цього, вже півтора року я пілот. Також є суддею міжнародного рівня – навчався у Японії, судив у Польщі, Норвегії, Угорщині, Греції, Литві, Білорусі, Росії. Як суддя я постійно отримую новий досвід і знання про останні тенденції на іноземних змаганнях, спілкуюся з суддями, організаторами та пілотами, тому ми завжди йдемо в ногу зі світом.
Як змінився український дрифт за 10 років
За 10 років змінилося все. У 2007 році дрифт узагалі був з одиночними заїздами, тепер це парні заїзди. У світовому дрифтингу за цей час змінювався регламент і принципи оцінювання, а разом зі світом змінюємося і ми.
Тому за 10 років виробився інший підхід, змагання стали дорожчими, змінювалася ситуація в країні, видозмінювали правила.
Також змінилося ставлення глядачів. Тепер вони розуміють, що дрифтинг – це дороге видовище, і готові платити за нього хороші гроші, як за концерти. А завдяки соцмережам вдається розвивати ком’юніті.
Яким буде United Drift Challenge 2018
UDC у 2018 році, як і щороку, розвивається і розширюється. Це майже як автомобільний фестиваль, тільки вузькоспрямований. Окрім самого дрифту, у нас представлені 6 різних кухонь, багато напоїв, кальян-зони, цікаві виставки, дитяча зона з батутами і потягами. Кожен від малого до старого знайде, чим йому зайнятися.
Ми завжди запрошуємо на подію іноземних пілотів-чемпіонів різних країн. Раніше влаштовували чотири події на рік, а тепер робимо одну, але з іншою атмосферою і якістю. Подія міжнародна, з міжнародними суддями та пілотами-чемпіонами з різних країн.
Що потрібно хорошому дрифтеру
- Спонсори. Як показує практика, потрібно мати гроші. А події, які відбуваються в країні, гальмують процес. Ми довго просували дрифт з 2007 року, а в 2009-му відбулися проблеми з валютою – і довелося знову починати все спочатку. До 2013 року тільки-тільки почали набирати обертів, стало більше пілотів, з’явилися спонсори та маркетинг навколо подій – і знову змінилася ситуація в країні. Кожні 4-5 років ми ніби знову починаємо з нуля. В таких умовах пілотам, які справді захоплені цим, дуже важко.
- Талант. Аби стати хорошим дрифтером, без таланту – нікуди.
- Технічна підтримка. Це дуже важливий момент, бажано мати свою станцію. Але, знов-таки, для цього також потрібні спонсори, які є всюди за кордоном. На жаль, ми поки що відстаємо в цьому, навіть від країн колишнього Союзу.
ОЛЕКСАНДР ГРИНЧУК
Пілот, триразовий чемпіон України з дрифтингу, визнаний найуспішнішим українським дрифтером.
Олександр Гринчук
© Tomislav Moze/Red Bull Content Pool
Прихід у дрифтинг
Для мене дрифт почався з ігор Need for Speed, в які я грав ще на початку 2000-х, та з фільму «Форсаж 3». Було незрозуміло, що і як вони роблять, але все здавалося дуже прикольним. А коли в мене з’явилася можливість, я купив автомобіль, як в одного з героїв фільму. Якщо чесно, спочатку я не збирався брати участь у перегонах, адже їх навіть тоді не існувало в Україні. А потім я познайомився з людьми, які займалися дрифтом. Звісно, те, що вони робити тоді, зараз важко назвати дрифтом, але у той час вони були першопроходцями. Я приєднався до них, трохи застосував свої організаційні таланти, і ми влаштували перші змагання в Україні з дрифтингу. Хоча це були радше не змагання, а шоу.
Ми проводили показові тренування, а щоб подивитися на те, як машина їздить боком, з’їжджалося пів-Одеси.
Як змінився український дрифт за 10 років
Такий дрифт, яким ми його знаємо сьогодні, з’явився лише 2008 року. Оскільки тоді більшість дрифтерів в Україні були одеситами і вони самі постійно їздили, серед них не було людини, яка зайнялася б організацією дрифт-подій. А потім з’явився Макс Міллер, який заснував D1 Ukrainian Drift Federation і почав влаштовувати події з дрифтингу. А вже через 3 роки подія стала називатися UDC – United Drift Challenge.
Професійний дрифтинг – це мій основний вид заробітку.
10 років тому ще не було такого поняття, як спонсори – просто виїхали, покаталися і все. А зараз, наприклад, у мене є зобов’язання перед партнерами виїжджати на певні змагання. Понад те, 10 років тому в мене була інша робота. А тепер я професійний дрифтер – це мій основний вид заробітку.
3 хв
Синергія автомобіля та дрона
Я беру участь у міжнародних змаганнях із дрифту й бачу, що зараз Україна стала впізнаваною на міжнародній дрифт-арені. Також у нас з’явилося багато авторитетних людей, які готові обговорювати подальший розвиток дрифтингу. 10 років тому ніхто взагалі не розумів, як це все буде рухатися, а тепер дрифтинг став справді професійним.
За 10 років дрифт в Україні перестав бути чимось новим і незрозумілим. Раніше люди приходили подивитися і не розуміли, що це і з чим його їдять. А зараз з’явилося багато людей, які знають і розуміють, як відбуваються змагання з дрифтингу. Адже просто так прийти і зрозуміти правила не вийде, бо не обов’язково машина, яка приїхала першою, перемагає. Усі звикли, що той, хто перший, той і переміг, а в дрифті все по-іншому. Але тепер усе менше й менше людей ставлять такі запитання.
Чим відрізняється професійний дрифт від аматорського
- Бюджетом. Автомобіль класу Pro повністю підготовлений для одного-єдиного завдання – змагання з дрифту, його потужність 600 кінських сил і він має каркас. На машині стрит-класу можна просто їздити вулицями, деякі з них мають каркас, а на деяких є можливість зняти його в будь-який момент. Такі авто розвивають потужність у 300-400 кінських сил максимум.
- Треки. Аматорські події відбуваються на досить безпечних дорогах, натомість для професійного дрифтингу обирають небезпечні треки. Київська «Чайка» вважається одним із найнебезпечніших треків. По-перше, він уже старий, тому має трохи нерівне покриття, по-друге, там велика швидкість на розгоні, а потім закритий поворот. Таке нечасто побачиш у дрифті.
- Техніка. Дрифтери класу Pro роблять те саме, що й аматори, тільки на більшій швидкості. У парному дрифті вони їздять набагато ближче, плюс – їм не пробачаються помилки, які зазвичай допустимі на змаганнях стрит-класу.
ВОЛОДИМИР ПАЛАРІЄВ
Перший український чемпіон з дрифтингу, який стояв біля витоків дрифту в Україні. Тепер займається дрифтингом як хобі.
Я почав захоплюватися дрифтом тоді, коли цей напрям ще навіть не мав такої назви. Перший автомобіль з’явився у мене в 20 років, це був BMW із заднім приводом. Мене приваблював агресивний стиль їзди, тому в похмуру погоду я виїжджав на майданчики й намагався їздити в контрольованому заносі. Тоді це ще не називалося дрифтом. У результаті заміни двигуна потужність моєї машини зростала, а 2008 року відбулася перша подія з дрифтингу, в якій я взяв участь. Тоді я став першим чемпіоном України з дрифту. Ми разом з Дмитром Іллюком бути першовідкривачами у дрифті в Одесі.
Поступово ця дисципліна почала розвиватися по всій Україні. Після того як я виграв кубок, посідав другі і треті місця. А згодом уже перестав приділяти стільки уваги цьому спорту. Я завжди сприймав дрифт як хобі, і поки в мене ще не було дітей, усі гроші витрачав на дрифт. А коли став батьком, почав набагато простіше ставитися до дрифту, бо з’явилися інші пріоритети.
Я став першим чемпіоном України з дрифту
Торік, за всі 9 років моєї практики у цьому спорті, я вперше дуже сильно розбив автомобіль. Це вибило мене з колії, але цього разу я збираюся брати участь в United Drift Challenge. Автомобіль відновлений, пройшов тести і вже готовий до змагань. Я беру участь в українських дрифт-подіях завдяки партнеру – компанії, що займається автомобільною косметикою і вже 5 років підтримує мене в змаганнях.
Приходь 8 липня на Ukrainian Drift Challenge