Touring cars

Моя перша машина: Олександр Соловей

© Олександр Соловей
Автор Олексій Мандзій
Від тюнінгової «Копійки» до різноманітних двомісних автомобілів
Історія будь-якого відомого гонщика чи автолюбителя починається з найпростішого. Хтось захоплюється машинами після отримання прав, хтось марить певною моделлю, яку побачив на екрані. У рубриці «Моя перша машина» ми розповідатимемо про дебютний досвід водіння різноманітних гонщиків та автолюбителів.
Героєм рубрики став Олександр Соловей, співзасновник виробника меблів Drommel Furnitureта сервісу обліку фінансів для бізнесуFINMAP. В Олександра є досвід тюнінгу майже 20-річної «Копійки», а також особисте бачення того, який автомобіль йому потрібен. Власне, три останні його машини всі були двомісними.

Перші машини: «Копійка» та Renault Kangoo

Я сів за кермо, щойно почав діставати до педалі. Пригадую, я був таким малим, що навіть не бачив, що відбувається: росту вистачало, щоб дивитися між кермом та торпедою. У такий спосіб їздив полем чи парковкою, батько так вчив кермувати. Як тільки з’явилася можливість скласти на права, одразу отримав їх.
Майже тоді ж мені дісталася перша машина – жовта «Копійка» (ВАЗ-2101) 1987 року з ідеальним шкіряним салоном. Досі вважаю, що це був найкращий варіант для першого автомобіля. У тій «Копійці» справді був ідеальний салон, адже всі роки його зберігали в чохлі. Отримавши машину, я зняв той чохол, а під ним виявився новенький шкіряний салон, неначе щойно з заводу.
Олександр Соловей: моя перша машина
Олександр Соловей: моя перша машина
«Копійка» була у відносно хорошому стані, але ззовні досить іржава: було багато подряпин, подекуди траплялися вм’ятини, які вирівнювали молотком. Тому, звісно, вона не була ідеальною. Але для мене машина – не просто спосіб пересування, це спосіб самовираження. Тож я змінив її зовнішній вигляд.

Тюнінг «Копійки»: як змінилася ззовні та всередині

На той момент я дуже любив яскраві кольори, одягався напрочуд яскраво, тож і машину зробив такою. Де був прогнилий борт, намалювали травичку. Там же була специфічна подряпина, де змогли намалювати лише хвіст кота, а потім з’явився і весь кіт, що йде по паркану, переслідуючи мишу.
На капоті були плями від електроліту, тому там намалювали сонечка. На задньому крилі була вм’ятина, яку потім вирівнювали і замалювали нерідним кольором, тож ми знову її вирівняли, а потім намалювали зелений кущ. Власне, будь-які малюнки мали технічне застосування, це було не тільки мистецтво, але й потреба.
Крім зовнішніх змін, я ще встановив у машину повноцінну аудіосистему. Перетворив у багажнику вхід 12V у 220V, туди підключив сабвуфер і розвішав чотири колонки. Біля керма в мене була докстанція для iPhone 3: сідав у машину, одразу ставив туди телефон – вмикалася музика. А через те, що передні сидіння складалися в рівень із задніми, можна було утворити шкіряний диван розміром з усю машину. Тож я часто ночував на природі в «Копійці» або дивився в ній фільми.
Але при цьому завжди в багажнику на даху я возив із собою велосипед, бо Жигулі – дуже непередбачуваний автомобіль: якщо ти кудись поспішаєш, то не факт, що зможеш доїхати. Це була нормальна практика – машина глохла, я ставив її на узбіччя, брав велосипед і їхав на зустріч. Потім повертався і вирішував, що робити далі.
Як правило, Жигулі заводилась майже одразу, як я повертався. Це така машина – ти приходиш, говориш з нею, і вона знову працює. Це були своєрідні вибрики, не більше.
Жигулі – дуже непередбачуваний автомобіль. Це була нормальна практика – машина глохла, я ставив її на узбіччя, брав велосипед і їхав на зустріч. Потім повертався і вирішував, що робити далі
Олександр Соловей
Після «Копійки» я пересів на Renault Kangoo, грузове авто з двома місцями і «будкою» позаду. У ній завжди возив купу всякого хламу, а також велосипед. Найбільший спогад для мене – подорож Кримом з братом на цьому Kangoo. Ми завантажили палатки і каталися майже всією територією півострова, особливо там, де не було людей.
Наскільки багато всього було в Renault Kangoo
Наскільки багато всього було в Renault Kangoo

Епоха Smart

Коли прийшов час купувати перший власний автомобіль, довго не роздумував – мені подобалися Smart. Це авто виглядає класно, воно надійне, а тоді ще, десять років тому, воно було чимось новим. Я обрав темнозелений Smart ForTwo.
Як і на попередніх машинах, я багато подорожував, їздив не лише Україною, але і Європою. Вважаю, що Smart – ідеальна машина для мандрівок. Вона комфортна, абсолютно містка, усюди в Європі її пропускають, і при цьому немає відчуття, що вона маленька. Як інженер, я часто дивувався від того, як раціонально все продумано всередині. Як на мене, дуже вдало спроектована машина, це вершина інженерного вміння.
Два Smart: Олександра та його дружини
Два Smart: Олександра та його дружини
Максимальна кількість людей, яких я перевозив у Smart ForTwo, – вісім. Це було на мій день народження, коли ми вирішили, що це буде весело – залізти вісьмом особам у цю машину та поїхати. Перевозив у ній речі, які, здавалося б, ніяк не могли влізти: тумби, дивани, холодильники. Це було навіть заради приколу – запхати в автівку якусь велику штуку та їхати з нею.
Вважаю, що Smart – ідеальна машина для мандрівок. Вона комфортна, абсолютно містка, усюди в Європі її пропускають, і при цьому немає відчуття, що вона маленька
Олександр Соловей
За два роки перейшов з одного Smart на інший, придбав Smart Roadster. Вийшло це випадково: знайомий привіз продавати жовтий Smart Roadster до Києва, а він мені так сподобався, що я доплатив йому, віддавши свій темнозелений Smart.
Smart Cabrio як спосіб перевезення та доставки
Smart Cabrio як спосіб перевезення та доставки
Жовтий Smart Roadster був у мене найдовше, понад чотири роки. За цей час ми разом, наприклад, об’їздили всю Францію, намотавши там за півроку вісім тисяч кілометрів. Потім це авто стало першим від компанії Drommel для доставки. Ми лише стартували, Smart Roadster був одним з активів. Клієнти дивувалися, коли ми на такому авто привозили їм, наприклад, диван. Вдавалося нам це просто: ми з піддонів робили меблі, тож грузили на машину в три поверхи потрібні деталі, які при клієнтах збирали.

Перехід на іншу двомісну машину

Бізнес почав розростатися, поступово просився апгрейд. Коли я приїжджав на зустріч, ставив свій Smart Roadster на паркінгу поруч із Porsche Panamera, то всі все одно дивилися на моє авто. Воно незвичне, яскраве, хоча й набагато дешевше, ніж Panamera.
Хотів апгрейду, але не розглядав нічого, крім двомісних машин. Тому інших варіантів, крім Mercedes-Benz SLK, не бачив. Це той же формат – два місця, хороша динаміка, задній привід – що ще треба для щастя? Я знав конкретно, що хочу таку машину.
Мені важливо, як автомобілі виглядають: не люблю посередність, насолоджуюся тими, які проводять поглядами
Олександр Соловей
Мені важливо, як автомобілі виглядають: не люблю посередність, насолоджуюся тими, які проводять поглядами. Раніше так було зі Smart – звертали шию, щоб подивитися на нього. Те саме з SLK: зовнішньо авто виглядає дуже цікаво, не так, як інші. У мене чорний SLK із червоним салоном, дуже статусна річ.

Інсайти

  • Для мене машина – не просто засіб пересування, а спосіб самовираження. При цьому я люблю порпатися, але не в запчастинах та деталях, а щось змінювати в автомобілі.
  • Як власник ставиться до своєї машини, так і вона до нього. Не назву авто найкращим другом, але це точно жива річ, яка має свій настрій. Якщо ти до неї добре ставишся, то машина тебе виручатиме, любитиме, пробачатиме помилки.
  • Маю бути впевнений у власному авто, тому максимально намагаюся тримати його в хорошому технічному стані. Можуть бути недоліки зовнішньо, але всередині все повинно бути ідеально.
  • Ще з «Копійки» залишилася звичка возити з собою всі інструменти. Завжди в машині лежать декілька домкратів, проводи для прикурювання, набори різної всячини. Усе, що може знадобитися, якщо не собі, то комусь. Краще, щоб було.
Завантаж додаток Red Bull TV.