Висота у спорті та поза ним
Серіал Red Bull «Natural Heights» говорить про висоту не тільки як про метри над землею, а й про масштаб амбіцій. Що для тебе особисто означає «бути на висоті» — у спорті й поза ним?
Бути на висоті — це зберігати баланс між амбіціями й насолодою процесом та знати, навіщо ти тут, і не втрачати себе дорогою. Це про точку внутрішньої відповідності, коли те, що ти робиш, дорівнює тому, ким ти є зараз.
Чи був у твоїй кар’єрі момент, коли ти вперше відчула, що вже не просто перспективна спортсменка, а справді на своєму шляху до вершини?
Такий момент точно був — коли я вперше пройшла маршрут високої категорії, над яким довго працювала. Тоді зрозуміла: всі тренування, помилки та сумніви привели мене саме сюди, і відчуття власної сили підтвердило — я рухаюся по справжньому своєю дорогою до вершини.
Що для тебе сьогодні є ознакою, що ти наближаєшся до вершини своєї дисципліни — результат, стабільність, внутрішнє відчуття чи щось інше?
Для мене ознакою наближення до вершини є поєднання внутрішнього відчуття впевненості, коли тіло і розум працюють злагоджено, стабільності у тренуваннях, а також усвідомлення, що я продовжую рости і відкривати нові можливості для себе.
Як змінюється твоє сприйняття «висоти» з віком і досвідом? Якщо раніше це були рекорди, то що є висотою зараз?
Я й далі працюю над собою. З набутим досвідом тренування стали більш усвідомленими, тому я терпляче рухаюся у своєму напрямку, прагну вийти на новий рівень і втілити в реальність амбіції та рекорди, які давно живуть у моїй голові.
Підкорені та (ще) не підкорені вершини
Чим для тебе відрізняється «скеля» у приміщенні та природна вершина — емоційно і фізично?
Більшу частину часу я проводжу на скеледромі, адже новий стиль лазіння потребує постійного відточування елементів, чим я щиро насолоджуюся і відкриваю в собі нові скіли. Природні скелі для мене — це інша гра й водночас перезавантаження після інтенсивних тренувань у залі.
Які природні маршрути або місця в Україні та світі тобі запам’яталися найбільше?
Найяскравіше в пам’яті залишилися поїздки до Кам’янця-Подільського і ті давні, особливі дні в Криму, куди я дуже сподіваюся повернутися.
На жаль, в Україні немає найскладніших світових категорій, тому я часто їздила за кордон працювати над проєктами — зокрема в Іспанії, у Santa Linya, де я пройшла маршрут категорії 9a ‘F*ck the System’ і стала 23-ю жінкою у світі, якій підкорилася ця категорія.
Чи є у тебе конкретні висоти або маршрути, які ти мрієш підкорити найближчими роками?
Так, у мене є «висоти», які я мрію підкорити. Але залишу це секретом. Можу сказати, що мої цілі стосуються обох напрямків — і змагань, і скель. Тому стежте за мною та моїм процесом.
Як проходять тренування Ніки Потапової?
Наскільки важливим для тебе є баланс між тренуваннями в приміщенні та виходами на природні скелі?
Баланс між залом і природними скелями для мене дуже важливий. У залі я відточую техніку, працюю над силою та стабільністю. На природі перевіряю себе в нових умовах, насолоджуюся унікальними трасами та шукаю натхнення, яке робить мої тренування більш усвідомленими та ефективними.
Раніше ти розповідала, що тренуєшся 7 разів на тиждень, а на вихідних буває і по два тренування на день. Чи змінився твій графік зараз?
Мої тренування стали більш різноманітними, адже я постійно пробую нові вправи і займаюся 7–8 разів на тиждень. Іноді розділяю день на ранкову та вечірню сесії.
Бути на висоті — це зберігати баланс між амбіціями й насолодою процесом та знати, навіщо ти тут, і не втрачати себе дорогою
Чи бувають моменти, коли ти свідомо дозволяєш собі «спуститися з висоти» — відпочити, видихнути, перезавантажитися?
Так, звісно! Я відпочиваю та перезавантажуюсь на природі, проводжу час із друзями та сім’єю, влаштовую кавові церемонії та займаюся малюванням.
Про Red Bull Natural Heights
Після цього досвіду ти по-іншому подивилася на свою історію як спортсменки?
Я усвідомила, скільки зусиль вже вкладено, які уроки дала кожна поразка і перемога, і зрозуміла, наскільки важливий кожен крок у моєму розвитку.
«Я підкорила свою висоту»
Ти почала бити національні рекорди ще в дуже юному віці, а у 15 років встановила світовий рекорд. Як цей ранній успіх вплинув на тебе?
Ранній успіх надихнув мене й показав, що цілі, які здаються недосяжними — реальні. Водночас він навчив тримати фокус, працювати над собою системно і не покладатися лише на талант.
Чи відчувала ти тиск очікувань — від себе, тренерів, оточення? Як із цим справитися?
Так, тиск очікувань був завжди, але я навчилася сприймати його як мотивацію, а не обтяження. Просто концентруюся на процесі.
Що сьогодні для тебе важливіше — перевершувати інших чи саму себе вчорашню?
Для мене важливіше перевершувати себе вчорашню. Змагання з собою робить розвиток чесним і стабільним, а все інше приходить як наслідок.
Чи є для тебе участь в Іграх найвищою спортивною вершиною?
Ігри — це велика й важлива мета, але для мене це не єдина вершина. Я сприймаю їх як частину свого шляху, де не менш цінними залишаються постійний розвиток, нові виклики та власні межі, які прагну розширювати.
Що має статися, аби ти сказала собі: «Я підкорила свою висоту»?
Я скажу це тоді, коли відчую внутрішній спокій — що я виклалася на максимум, реалізувала свій потенціал і пройшла цей шлях без компромісів із власними цінностями.
Що б ти порадила тим, хто тільки відкриває для себе скелелазіння в Україні?
Я б порадила не поспішати й полюбити процес. Знайти хороших людей і тренера, закласти базу техніки, слухати своє тіло й не порівнювати себе з іншими.
В скелелазінні шлях кожного унікальний, а справжній прогрес приходить до тих, хто отримує задоволення від кожного руху.