Ольга Харлан

Частина історії

Українська фехтувальниця, шестиразова чемпіонка світу і восьмикратна чемпіонка Європи Ольга Харлан є однією з найяскравіших зірок у цьому виді спорту

Як ставити собі цілі та досягати мети? У проекті #піднятипланку професійні спортсмени розкривають секрети ефективних тренувань.

Ольга Харлан – найвідоміша українська шаблістка, олімпійська чемпіонка 2008 року в командній першості, бронзова призерка Олімпіади 2012 року, бронзова призерка в індивідуальній і срібна в командній першості на Олімпіаді 2016 року, п’ятиразова чемпіонка світу і семиразова чемпіонка Європи. Говоримо з Олею про те, як вона обрала фехтування, що відбувається на тренуваннях і як вона сприймає суперництво.

ПРИХІД У ФЕХТУВАННЯ

Я почала займатися фехтуванням у 10 років. Мій тато плавець, тренер з вітрильного спорту, а татів друг, мій хресний батько, – тренер з фехтування. Він і став моїм першим тренером.

Спочатку казали, що в мене замаленький зріст, але у 14 років я виросла до 1,71 м, а це стандартний зріст. У фехтуванні немає ні вагових, ні вікових категорій. Звісно, фізичні навантаження краще переносяться, коли вага невелика, але нам не потрібно спалювати усі жири, як у легкій атлетиці. Тому фехтувальники мають дуже різні статури.

Мій хресний батько – шабліст, тож я одразу почала тренуватися із шаблею. Це найбільш руховий і швидкий вид фехтування (прим. ред. – спортивне фехтування проводять на шаблях, рапірах або шпагах). У школі, де я вчилася, ще були тренери і заняття з рапіри, але я навіть не пробувала працювати з нею.

Через три роки я почала показувати результати. Спочатку на обласних змаганнях, потім на всеукраїнських, і це мені почало подобатися. Я відчула, що таке перемога й азарт. Я по життю боєць. Мені завжди важливо доводити свою першість.

ОСОБЛИВОСТІ ВИДУ СПОРТУ

Фехтування – вид спорту, який включає у себе багато різних видів спорту.

Ми можемо тренуватися за програмою легкої атлетики, брати деякі елементи з кросфіту, баскетболу.
Важливі силові тренування і кардіо, тому що нам потрібна витривалість.
Бій триває 15 ударів, але ніхто ніколи не засікає час – це може бути від 1 до 10 хв. Тому треба бути витривалим і в комфортній вазі, щоб рухатися швидше.
Також потрібні розумові здібності – швидко ухвалити рішення і вчасно відреагувати.

Зараз фехтування дуже змінюється, стає більш силовим, швидкісним, лишається менше часу на подумати, тому тіло має на автоматизмі робити все, що потрібно.

Треба бути психологічно підготовленим. Коли фехтуєш на великому стадіоні, з трибунами, на доріжці, куди спрямоване світло, всі на тебе дивляться і стежать за тобою – це дуже великий тиск. Ми працюємо зі психологами.

Коли стоїш на помості, то маєш бачити тільки суперника, суддю і свого тренера – нікого більше.
Ольга Харлан

ЯК І ЩО ТРЕНУВАТИ:

Мій день починається о 9 ранку і закінчується о 9 вечора. За цей час я маю дофехтувати до першого місця – у мене 6 боїв, кожен з різним суперником.

Наші тренування бувають стандартні та комбіновані з фізичною підготовкою.

Стандартні побудовані послідовно:

спочатку розминка, біг, потім спеціальні бігові вправи на вибухову силу.
Потім ми відпрацьовуємо техніку: фехтувальну стійку, техніку випаду, кроків, швидкість кроків. Це все нудно, але дуже потрібно.
Далі одягаємося і працюємо в парах, відпрацьовуємо удари.
Наприкінці – бої на рахунок – це вже як репетиція змагань. І так щодня.

Тренування з фізичною підготовкою включає більше кардіонавантажень і силових.

Сильно перекачуватися нам не можна, тому що швидкість втрачається. У свою фізичну підготовку ми додаємо елементи фехтування.

Крім практичних занять, є також теорія.

Ми влаштовуємо відеоперегляди з тренером, коли вся команда сидить, дивиться свої бої і обговорює. Ще ми ведемо фехтувальний щоденник, куди записуємо свої відчуття під час і після бою. Буває, програла бій, сидиш і думаєш, а що зараз відбулося взагалі? Або виграла дуже важкий бій і не пам’ятаєш деякі удари, які отримувала. Тому ведення щоденника і відеоперегляди допомагають не повторювати старих помилок.

Дуже важливо контролювати свої думки і тіло, щоб вони працювали разом, а не окремо.
Ольга Харлан

СУПЕРНИЦТВО

Я завжди ставлюся до своєї суперниці з повагою.

До того, як вийти на доріжку, ми можемо бути друзями, розмовляти, а вже на доріжці боротися до останнього, щоб показати, хто сильніший.
Ольга Харлан

Серед жінок-фехтувальниць конкуренція вища, ніж серед чоловіків. Хоча саме у жіночій шаблі ми більш дружні, ніж у шпазі чи рапірі, у них шалені файти бувають.

Я вважаю, що як я ставлюся до суперниці – так і вона до мене. Буває, що під час бою може статися сильний удар або суперниця травмується, і це можуть бути дуже серйозні травми, після яких бій закінчується. Тому я завжди прошу вибачення за такі випадки.

ВЛАСНИЙ СТИЛЬ ФЕХТУВАННЯ

Дехто порівнює моє фехтування з чоловічим, тому що я швидка, потужна, різка. Інколи це трохи грає проти мене, тому що бувають різні суперниці, іноді треба пограти в жіноче фехтування, бути спокійнішою, а я навпаки, починаю бігати, стрибати. Також у мене сильний удар, я так нормально прикладаюся.

Я командний боєць і цьому дуже рада, тому що мені вдається грати і в команді, і в особистих змаганнях. Наприклад, на етапах Кубку світу треба переналаштуватися з особистого заліку на командну гру, тому що ще сьогодні ти борешся за власну перемогу, а вже завтра треба виступати за команду і теж показувати хороший результат.

На Олімпійських іграх у командній шаблі в залік йде одна медаль, але отримують її четверо спортсменок і кожна з них стає олімпійською чемпіонкою. Тому що це командна робота, у нас є і тренери, і масажисти – всі вони роблять свій вклад у спільну перемогу. (прим. ред. – У 2008 році на Олімпійських іграх у Пекіні українська команда стала першою командою шаблісток, яка виграла Олімпійські ігри, адже ця дисципліна дебютувала саме в Пекіні. Команда – Ольга Харлан, Олена Хомрова і Ольга Жовнір)

ВІДПОЧИНОК

У нас є всього місяць упродовж року, коли ми можемо відпочити від фехтування. Для мене найкращий відпочинок – це зустрітися з друзями, побути вдома, приготувати їсти, увімкнути улюблений серіал.

Я не часто буваю вдома, тому люблю запросити друзів або просто нічого не робити. А під час літньої відпустки я обов’язково їду на море на кілька тижнів. Перші днів п’ять просто лежу на пляжі, а потім вже починається активний відпочинок.

Частина історії