SVITER art-group
© Galeria Labirynt
Арт і Дизайн

Як художникам монетизувати творчість. Кейс Photinus studio

Про співпрацю з брендами, викладацьку діяльність і власні інвестиції в розвиток New Media в Україні
Автор Тетяна Середюк
Читати 11 хв.Опубліковано
Photinus studio – це об’єднання чотирьох художників, які розробляють і створюють об’єкти, концепти та сценарії для мультимедійних шоу, презентацій і виставок. Вони працюють з мистецтвом нових медіа, яке разом із цифровим світом стало невід’ємною частиною нашого життя – від медіаарту в музеях і галереях до світлових інсталяцій на рейвах та ігор у кожному смартфоні. У їхньому портфоліо проєкти для Національного художнього музею України, Організації Об’єднаних Націй, 1+1 Медіа, Closer, Strichka та Brave! Factory, а також створення музично-світлового шоу відреставрованих фонтанів на майдані Незалежності й одна з найбільш відвідуваних виставок 2019 року - Ukraine WOW. А ще вони запустили одноіменну школу й ведуть курс New Media в Kyiv Academy of Media Arts.
Ми розпитали співзасновницю Photinus studio Лєру Полянськову про те, як на практиці художники поєднують свою незалежну мистецьку діяльність, активну роботу зі студентами й комерційні проєкти на замовлення великих компаній. І чи може художник в Україні заробляти на життя професійною діяльністю.
Лєра Полянськова
Лєра Полянськова

Про заснування Photinus studio

Ми з Максом Роботовим, ще коли жили в Харкові, об’єднались у SVITER art-group. Починали як музичний проєкт, але нам цікавіше було спілкуватися з місцевими художниками й літераторами, ніж із колегами зі сцени, тому наші, так би мовити, засоби виразності вийшли далеко за межі музичного поля (дует самостійно розробляє власні сценічні образи, створює інсталяції, віджеїнг і працює з освітленням на власних перформансах – прим.ред.). Так у Харкові в 2008 році розпочалася наша співпраця з художником Іваном Світличним, а трохи пізніше ми познайомилися з Георгієм Потопальським, з яким теж почали працювати разом, коли переїхали до Києва.
SVITER art-group
SVITER art-group
Ми займалися музикою, паралельно працювали на роботах, а зароблене вкладали у власний проєкт. На старті ми були доволі наївні й сподівалися, що зможемо заробляти своїм мистецтвом, але в Україні з цим ситуація патова. А от коли почали серйозно задумуватися над своїм життям, зокрема як заробляти, отримали пропозицію долучитися до оформлення вечірок і фестивалів для артцентру Closer (у його галереї раніше ми вже презентували свої художні проєкти на запрошення кураторки Ксенії Малих). Узагалі ж емансипація художників, їхня незалежність від артринку, якого в Україні немає, і від інституцій — дуже важлива й велика тема. І потребує окремого аналізу.
Strichka Festival 2018
Strichka Festival 2018
Тісна співпраця з Closer ознаменувала початок нашого наступного етапу в професійному розвитку. Ми отримали можливість працювати з новими медіа й технологіями, які тоді в такій кількості не могли собі дозволити в повсякденному житті. Отримали доступ до різноманітної апаратури, могли створювати якісний контент на її базі й розробляти сценографію з використанням нових медіа. Проєкти для Closer, Strichka та Brave! Factory розпочали нашу професійну співпрацю з фестивалями.
Іван Світличний
Іван Світличний
Паралельно художник Іван Світличний розробляв експозиції для різних культурних інституцій, і ми, як студія, долучилися до такої співпраці з музеями й артцентрами, водночас власна виставкова практика, як художників, теж була. Так ми прийшли до того, що могли створювати на замовлення красивий та ефектний контент для клієнтів із розважальної сфери, а з іншого боку, у нас було достатньо компетенцій і досвіду для розробки концепцій складних мистецьких проєктів. На певному етапі виникла потреба розмежувати нашу роботу на незалежну мистецьку, яка для нас все-таки на першому місці, і на комерційну, яка дає нам фінансову вигоду та ресурси реалізуватися як художники.
На певному етапі виникла потреба розмежувати нашу роботу на незалежну мистецьку, яка для нас все-таки на першому місці, і на комерційну, яка дає нам фінансову вигоду та ресурси реалізуватися як художники.
Лєра Полянськова
Навесні 2019 року зрозуміли, що не вистачає якоїсь назви, яка би це все концептуалізувала й відокремила, і ми могли чітко сказати, де художня практика SVITER art-group, Івана Світличного чи власні проєкти Георгія Потопальського, а де Photinus studio та Photinus school.
Георгій Потопальський
Георгій Потопальський
Офіційно Photinus studio засновано навесні 2019 року, хоча перші проєкти були реалізовані ще в 2012 році. Співзасновниками студії є четверо партнерів:
Макс Роботов – художник нових медіа, музикант, учасник SVITER art-group, співзасновник експозиційного середовища Shukhliada. Участник Українського павільйону 57-ї Венеціанської бієнале та transmediale Vorspiel 2018.
Лєра Полянськова – художниця нових медіа, працює в сфері відео й саунд-арту, учасниця SVITER art-group. Співзасновниця експозиційного середовища Shukhliada. Учасниця 57-ї Венеціанської бієнале, transmediale Vorspiel 2018. Стипендіатка Gaude Polonia 2018.
Іван Світличний – художник нових медіа, співзасновник експозиційного середовища Shukhliada. Участник Українського павільйону 57-ї Венеціанської бієнале та transmediale Vorspiel 2018. Чотириразовий номінант Премії PinchukArtCentre. Лауреат Премії Малевича 2018.
Георгій Потопальський – художник нових медіа, музикант, працює під псевдонімом Ujif_notfound. Співзасновник першої школи new media art – BLCK BOX. Засновник артпростору Kontrapunkt. Резидент лейблу експериментальної музики KVITNU.
Георгій Потопальський і Макс Роботов
Георгій Потопальський і Макс Роботов

Про викладацьку діяльність і студентів

Ми ведемо курс New Media й викладаємо (переважно Макс Роботов) для студентів дворічної програми Contemporary Art у КАМА, а для тих, хто постійно хоче поглиблювати свої знання в нових медіа, запустили студенську майстерню на базі власної студії.
Останні роки йде активний розвиток нових медіа, але навіть досвідчені художники незавжди до кінця розуміють, де мистецтво, а де візуальні ефекти. І це наша наскрізна проблема як учасників процесу. Ми прагнемо це артикулювати в колі художників, кураторів і менеджерів. Якщо в 90-ті роки технології тільки з’являлись і мало хто розумів, як вони працюють, лише одиницям удавалося щось створити, і майже всі беззаперечно сприймали це як мистецтво, то за сучасних можливостей будь-хто може займатися такою творчістю, але це не завжди «мистецтво». Власне ця проблема й послугувала поштовхом до викладацької діяльності, бо, якщо ми хочемо розвиватися в Україні як художники й працювати з новими медіа як з інструментом, а не якоюсь «цікавинкою з вау-ефектом», то не вистачає розвинутого професійного середовища.
Якщо ми хочемо розвиватися в Україні як художники й працювати з новими медіа як з інструментом, а не якоюсь «цікавинкою з вау-ефектом», то не вистачає розвинутого професійного середовища.
Лєра Полянськова
Також ми помітили, що є чимало випускників художніх академій (скульпторів, графіків і т.д.), які після навчання не можуть знайти роботу. І це дуже дивно, бо ми знаємо, що в сфері 3D є брак кадрів. З іншого боку, є люди, які знаються на техніці й нових технологіях, але їм не вистачає художньої академічної бази й розуміння історії мистецтва, як результат деякі речі справляють на них враження через брак цих структурованих знань. Тому на своїх курсах ми поєднуємо художників, які потенційно можуть працювати з новими медіа, і людей, які розуміються на їхній технічній складовій, але прийшли до нас з інших, не мистецьких сфер. А також тих, хто хоче бути художниками чи розумітися на мистецтві нових медіа та сучасному мистецтві, зокрема, але не знає, з якого боку «заходити».
Photinus school
Photinus school
У процесі викладання зрозуміли, що студентам потрібна робота й ми можемо їх заохочувати до якихось зі своїх проєктів. Вважаю, що найкращий варіант – це коли ти можеш навчатися під час роботи. Теоретичні знання важливі, але їх необхідно закріплювати на практиці. Коли ти залишаєшся сам на сам із ноутбуком, програмою й трьома проєкторами, які треба ввімкнути й налаштувати в обмежений проміжок часу, це вже зовсім інший досвід.

Про пошук клієнтів і найважливіші проєкти

У нашому випадку спрацьовує так зване сарафанне радіо. Нам постійно не вистачає часу й бажання грамотно позиціонувати свої проєкти та систематично вести сторінки в соцмережах. Тому нові проєкти з’являються, бо хтось побачив якусь нашу роботу, їм сподобалось, і вони написали, або ми вже працювали з цими людьми раніше. Також важливо зазначити, що навіть у комерційних проєктах шукаємо щось цікаве для себе: ідею, завдання або команду. Така вже наша специфіка. Важливо, щоб ми не були байдужими до проєкту.

Проєкти Photinus studio, про які варто розповісти більше

Інсталяція «1969/2017»
Це одна з моїх улюблених робіт, над якою працювала в парі з Максом Роботовим на замовлення агенції Art Management. Вона була створена для виставки Mobile Revolution/Мобільна революція, що була присвячена історії бренду Motorola. Завдяки техніці цієї компанії люди змогли почути впрямому ефірі фразу Ніла Армстронга: «Маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства». Сама ця подія, людина на Місяці й історія, що склалася навколо неї, завжди захоплювала нас. Тому працювати було дуже цікаво. Ми поєднали оригінальні відеозаписи 1969 року з онлайн-стрімом, який забезпечили рухливий макет Місяця й наочно акцентована відеокамера. І транслювали це у вигляді проєкції. Наша інсталяція стала й певною цитатою конспірологічної теорії, і зверненням до документації, і можливістю для глядачів відчути причетність до історії.
Інсталяція «1969/2017»
Інсталяція «1969/2017»
Виставка «Явлення. Пам’ятки Братського монастиря» в NAMU
Цей проєкт також вибудовувався навколо архівних й історичних культурних матеріалів, а саме пам’яток Київського Братського Богоявленського монастиря, що був зруйнований у1935 р. У співпраці з Національним художнім музеєм України Іван Світличний зробив величезну роботу, повністю розробив експозицію проєкту на кілька залів — від архітектури до експлікацій. Принциповим для нього було подати пам’ятки сакрального мистецтва не в релігійному контексті, а як мистецьке й історичне явище. Й одним зі способів вирішення цієї задачі стали, зокрема, нові медіа. За підтримки компанії Front Pictures була розроблена віртуальна модель знищеного храму з іконостасом, які Іван вписав у простір музею, також у 3Д був змодельований рух сонячного світла протягом дня. Далі у вигляді проєкці, це було перенесено в реальну експозицію, тож коли відвідувач потрапляв до зали, то бачив відблиски сонця у храмі й тіні об’єктів, яких уже немає. Це один із улюблених проєктів нашої команди, бо подобається реалізувати комплексні рішення, але в Україні такий шанс випадає рідко через економічну й політичну ситуації.
Виставка «Явлення. Пам’ятки Братського монастиря» в NAMU
Виставка «Явлення. Пам’ятки Братського монастиря» в NAMU
Інтерактивна виставка подорож Україною Ukraine WOW
Один із найбільш медійних проєктів, у якому брали участь Photinus studio та студенти Photinus school, був реалізований у приміщенні колишнього багажного відділення Центрального залізничного вокзалу. Це проєкт «Укрзалізниці» й агенції Gres Todorchuk. Кураторами виставки стали літературний критик Євгеній Стасіневич і мистецтвознавиця Ксенія Малих, яка власне й запросила нас до участі. Студенти працювали над окремими зонами від концепції до реалізації. І вже, зі свого боку, ми, головним чином Макс Роботов, були кураторами їхніх інсталяцій. Частина студентів розробляла дизайн, певною мірою айдентику й експозиційні рішення. Це — Таіра Умарова, Богдана Мохненко, Олександр Бурдін. Найбільш просторово великими були дві точки: колони-ліс з відеопроєкцією, робота Євгена Свістуна в локації «Перше знайомство», і діорама Ігоря Соколова й Олександра Резнікова в локації «Краєвид за вікном». Також точки з кінетикою, інтерактивом, звуком, світлом та об’єктами були в Івана Гудими, Євгена Арлова, Олександра Сіроуса. Хоча власне Олександр долучився до Photinus school уже пізніше, також як і Вибодовський Михайло — продакшн-менеджер виставки. Окремо хочу зазначити, що мені дуже імпонує підхід Михайла до роботи — бажання розуміти процес із середини. Це дає суттєві професійні переваги. На цьому етапі в питаннях експозиції й певних художніх інструментах він орієнтується краще ніж 90% українських художників.
Звісно, до виставки було залучено набагато більше людей, я перелічила тільки наших студентів.
Ukraine WOW
Ukraine WOW
Церемонія нагородження премії Women in Arts 2020 від ООН Жінки й Українського інституту
У церемонії ми брали участь саме як куратори першого набору курсу New Media в КАМА. Для події було створено декілька робіт, але я краще розповім про ту, з якою працювала безпосередньо. Це був перформанс дуже узагальнено спрямований на феміністичну тематику. Певні рефлексії щодо того, як феміністичні ідеї розкриваються в сучасному світі, що втрачають на шляху – від концепта до втілення. Работа була реалізована Анною Івченко, Валентиною Макаревич, Інною Сорочинською, Дмитром Тентюком та Ольгою Цибульською. Вони ж і розробляли концепцію. Основою стала знакова книга Сімони де Бовуар «Інша стать», тексти з якої були модифіковані алгоритмом, і як маніфест їх читали Валентина, Інна й Ольга. Цей же алгоритм впливав на супровідні проєкцію й саунд, що створювали Анна та Дмитро.
Women in Arts 2020
Women in Arts 2020
«Великий» і «Малі» фонтани на майдані Незалежності
Цей проєкт належить якраз до категорії «цікавих завдань», і працював над ним Георгій Потопальський. Унікальність рішення, яке він розробив, полягала в створенні інтерфейсу для керування всіма системами, тобто в синхронізації та взагалі можливості паралельної роботи водяних струменів, світла та звуку. Подібні інтерфейси, звісно, є у світовій практиці, але їх і не було в Україні, і коштували дуже дорого. Особливість рішення Георгія полягала також у тому, що для цієї задачі він зміг задіяти доступну за бюджетом і можливостями платформу, але з умовно невідповідним функціоналом, а саме Max for Live, яка радше орієнтована на концертні виступи або інсталяції. Дуже важливим також є, що цей створений інтерфейс може працювати як і з розробленим сценарієм, так і за потреби в лайві: керувати фонтанами можна тут і зараз.