Формула 1

Від 2 хвилин до 2 секунд: еволюція піт-стопу

© Red Bull Content Pool
Сьогодні рекорд найшвидшого піт-стопу складає 1.82 секунди. А ще 60 років тому колеса забивали молотками.
Автор Red BullОпубліковано
Швидкість у Формулі-1 панує не лише на трасі. Механіки з піт-лейну відчувають не менший, а можливо і більший тиск, ніж пілоти за кермом. У 2019 році рекорд найшвидшого піт-стопу був побитий двічі, обидва рази командою Red Bull. Спочатку з болідом П'єра Гаслі у Сільверстоуні впорались за 1,91 секунди. А трохи пізніше команда встановила новий рекорд на боліді Макса Ферстаппена — 1,82 секунди.
Теоретично, ти також можеш побити ці показники. Грай у Red Bull Pit Stop Challenge, встановлюй новий рекорд швидкості піт-стопу, і головне: вигравай призи! А щоб добре підготуватися, час дізнатися про головні етапи еволюції піт-стопу.

2 хвилини

Ніно Фаріна мчить до титулу, 1950
Ніно Фаріна мчить до титулу, 1950
Формула-1 бере початок у післявоєнній Європі. У 50-ті — 60-ті вона мала зовсім інші темпи, як і життя навколо. Стандартний піт-стоп тривав 1 або 2 хвилини залежно від задач, а також був значно небезпечнішим, ніж ми звикли сьогодні.
Піт-стопи навіть не були обмежені бар'єром — від траси їх відокремлювала лише намальована розмітка на дорозі. Поки поруч пролітали боліди на швидкості більше 200 км/год, механіки уважно робили свою справу. Їх було в основному двоє, тож роботи було багато.
Ніяких технологічних шурупокрутів також не було. Механіки били по болтах молотками, міцно їх закручуючи. Отакі суворі реалії перших днів F1.

1960-ті: піт-стоп скасовується?

Піт-лейн на покинутому треку в Реймсі, де Формула-1 проходила у 1950-1960-х
Піт-лейн на покинутому треку в Реймсі, де Формула-1 проходила у 1950-1960-х
У кінці 1950-х були всі підстави вважати, що еволюція вб'є піт-стопи назавжди. Англійська компанія Cooper винайшла середньомоторну компоновку і прибрала силову установку з коробкою передач із носа машини.
На практиці це означало, що машини потребували значно менше палива. Зміни також стосувалися і гуми. Тоді використовували шини з протекторами та великою кількістю гуми — вони підходили для будь-якої погоди та майже не зношувалися. Колеса буквально прикручували намертво та мінялися лише у випадку пошкоджень.
У більшості ситуації гонщики проходили усю дистанцію без заїздів у бокси. А якщо комусь не щастило і доводилося туди їхати — шанси перемогти зменшувалися щосекунди.

Пивні кеги та стрибок до 24 секунд

«Пивні» бочки, які зробили Формулу швидшою
«Пивні» бочки, які зробили Формулу швидшою
Пневматичні шурупокрути з'явилися у Формулі лише в середині 1970-х, але їх не одразу додумалися використовувати для стандартних піт-стопів. Спочатку їх діставали лише коли траплялася серйозна аварія. Але інженер команди Brabham Гордон Маррі невдовзі змінив усе.
«Я ретельно вивчав регламент і постійно шукав обхідний шлях. Думав, як зменшити масу. Тоді 0,45 кг ваги приблизно дорівнювало виграшу 0,1 секунди на колі. А потім я подумав: «Зачекайте хвилинку! Величезний відсоток маси машини — це паливо».
Якщо заливати бак не повністю, машина буде важити менше, а також зміниться її центр ваги. А якщо змінювати зношену гуму, то можна буде вигравати ще кілька секунд на кожному колі.
Але лишалася технічне питання — яким чином заливати 140 літрів палива за лічені секунди? Маррі та команді довелося винайти ноу-хау у дусі автомобільної романтики тих часів.
У нас були дві бочки з-під пива. Знаєте, два таких добротних алюмінієвих барильця.
Гордон Маррі
Паливо закачували з двох бочок одночасно під тиском у 2 атмосфери. Таким чином заправка машини потребувала приблизно 3 секунди. Плюс час на зміну колес.
Пожежа на обслуговуванні машини команди Benetton
Раніше Формула-1 була значно небезпечнішою
Хоча, звичайно, усе було не так просто. Навіть навпаки — дуже небезпечно. Через те, що технічні винаходи Маррі потребували нових деталей, яких команда до цього не бачила, траплялися ексцеси. Так, одного разу механіки встановили клапан не тією стороною. І коли у болід почали закачувати пальне під тиском, йому не було куди текти. «Ми стояли там в футболках і шортах, а 140 літрів палива били в повітря і осідали туманом. За кілька секунд ми були покриті їм з голови до ніг. Все могло закінчитися катастрофою», — згадує Маррі. Пізніше команді довелося працювати у вогнетривких комбінезонах.
Це були далеко не єдині ноу-хау Brabham. Чого варті спеціальні будки з вентиляторами для попереднього прогріву гуми (тоді ще не існувало спеціальних чохлів). Маррі згадує, що члени інших команд дивилися на них, як на божевільних. Але перше ж гран-прі з дозаправленням продемонструвало об'єктивний результат — 24 секунди. Нельсон Піке тоді став чемпіоном. А маленький Brabham почав конкурувати з гігантами на кшталт Ferrari, McLaren та Williams.

Що далі?

Формула 1 · 1 хв
Red Bull Racing Світовий рекорд піт-стопу 1.82 сек
На жаль, Brabham аж занадто випередив свій час — у кінці сезону FIA визнала дозаправки занадто небезпечними і заборонила їх. Тож усі почали змагатися у зміні покришок і скоро досягли успіху. У 1980-х та 1990-х інші команди винайшли ще багато цікавого: і мову жестів для механіків, і людину з «льодяником», яка показувала пілоту, що робота закінчена та можна їхати. Так, вже у 1993 McLaren закінчував піт-стопи за 4,8 секунди.
Можливо, рекорди, до яких ми звикли сьогодні, були б встановлені ще командою Айртона Сенни, але у середині 90-х у Формулу-1 знову повернулися дозаправлення, а піт-стопи розтягнулися у часі до 8-10 секунд.
Хочеш дізнатися більше історій від тих, хто змінив Формулу-1? Дивись фільм про історію піт-стопу:
Формула 1 · 45 хв
The History of the Pit Stop
Наступний етап еволюції прийшов аж у 2011. Спочатку німецькі інженери Mercedes перевинайшли шурупокрути, що не змінювались близько десятиліття. Швидкість агрегатів змінилася з 8 000 об/хв з 13 000 об/хв. Пізніше був створений поворотний домкрат. Тож механік, який стояв перед болідом, тепер міг піти з дороги заздалегідь і не витрачати дорогоцінні секунди.
Сьогодні піт-стопи — не менш важлива частина Формули-1, ніж самі перегони. Саме тому в команді Red Bull, якій зараз належить рекорд найшвидшого піт-стопу, механіків тренують на рівні з іншими профі. Вони займаються по 10-15 разів на день на спеціальній базі, а ще працюють з фізіотерапевтами та консультантами. При тому, що у більшості з них є інші завдання протягом дня.
Сьогодні результат у 1.82 секунди виглядає як позначка, яку складно подолати. Але колись те саме говорили і про 2 хвилини. Тим цікавіше буде спостерігати за Формулою найближчими роками, коли будуть змінюватись технічні регламенти. І мова не лише про те, що відбувається на треку.