Хто представлятиме Україну у божевільних перегонах Red Bull Romaniacs?
Найжорсткіші перегони світу з хард ендуро змінюють формат — розповідаємо, як готується до заїзду український чемпіон Олексій Добичін.
Автор Андрій Костюк
Читати 8 хв.Updated on
Вже 22 липня в околицях румунського міста Сибіу стартують традиційні щорічні перегони з хард ендуро Red Bull Romaniacs. Це не просто змагання на витривалість, а справжнє випробування для професійних мотогонщиків.
Заїзд триває 5 днів, протягом яких спортсмени щодня долають понад 100 кілометрів вершинами Карпат. Увесь трек нагадує суцільну смугу перешкод — повалені дерева, річки та скелясті підйоми є неодмінною частиною шляху. Завдання кожного — не просто дістатися фінішу, а зробити це з мінімальною кількістю помилок.
Найшаленіші перегони з хард ендуро — Red Bull Romaniacs
Глядачі, коментатори і професійні спортсмени давно називають Red Bull Romaniacs — найбожевільнішим заїздом з хард ендуро. Свою участь у цьогорічному заїзді вже підтвердили майже 500 учасників з усього світу. Серед них і український спортсмен Олексій Добичін.
Торік Олексій вкотре став чемпіоном України й отримав запрошення позмагатися серед найкращих гонщиків світу. Вперше 35-річний спортсмен спробував себе у хард ендуро 10 років тому: «Як сьогодні пам’ятаю, це було 31 вересня 2014 року. Я сів на мотоцикл — і відтоді пішов відлік».
У 2020-му він уже був учасником Red Bull Romaniacs, тому точно знає, що готує для нього румунське бездоріжжя. До старту ще два місяці й поки кипить підготовка, ми вирішили розпитати нашого учасника про всі особливості Red Bull Romaniacs 2025 і дізнатися, у чому феномен цього божевільного заїзду, в якому прагнуть взяти участь гонщики з усього світу.
Участь у цьогорічному заїзді вже підтвердили майже 500 учасників
— Як ти потрапив на Red Bull Romaniacs? Чому участь у цьому івенті для тебе важлива й особлива?
— Це найекстремальніше змагання у світі! Я вже вдруге потрапляю туди. Цього разу мене запросили на Red Bull Romaniacs 2025 після перемоги на чемпіонаті України.
Red Bull Romaniacs — це найбільш бажане змагання для всіх, хто хоч трішечки дотичний до хард ендуро. Коли бачиш, як вони тренуються і який рівень планки задають, сприйняття цього виду спорту кардинально змінюється.
Тільки на треку розумієш обсяг роботи, масштаби й кількість зусиль, які доклали спортсмени, щоб показати результат. Боротьба триває до останньої краплі поту, тому більшість після такого просто сходить з дистанції, адже це дуже важко витримати.
— Розкажи про свою першу участь у Red Bull Romaniacs.
— Це було у 2020-му, ковідний рік. Майже не було масштабних івентів. Я виступав у класі Silver. З перших метрів зрозумів: це буде щось неймовірне! Уже на першому спуску розумієш, що такого в житті ще не робив. А попереду 100 кілометрів, і це лише дистанція першого дня!
Мене це так захопило! Доводилося боротися з собою, з мотоциклом, з усім, що оточувало і, стиснувши зуби, рухатися до фіналу. Напевно, моя найбільша гордість — це те, що я фінішував. Витримати чотири дні таких навантажень і дійти до фінішу — це дуже велике досягнення.
Олексій Добичін вперше спробував себе у хард ендуро 10 років тому
Тільки на треку розумієш обсяг роботи, масштаби й кількість зусиль, які доклали спортсмени, щоб показати результат. Боротьба триває до останньої краплі поту
Олексій Добичін
— Що потрібно знати про ці змагання людині, яка дивитиметься Red Bull Romaniacs вперше?
— Для того, щоб зрозуміти Red Bull Romaniacs, треба насамперед зрозуміти їхню класифікацію.
Найвищий ранг — це Gold. Там катають гонщики світового масштабу. Ті, хто живе цим. Їх можна перерахувати на пальцях, але це дуже підготовлені спортсмени. Хто проїхав Gold — визнаний у всьому світі.
Далі Silver. Там люди різного рангу, але це рівень топових українських гонщиків. Дуже складний клас, складна ділянка. Деякі місця дають можливість просто проїхати й насолодитися, але страждання там такі ж, як і в класі Gold.
Bronze — це клас середнього рівня. Теж непростий, але більше про те, щоб поїздити, зрозуміти характер змагання і насолодитися. Там хлопці з досвідом трьох-п’яти років. Без досвіду в тому класі просто нема чого робити.
Далі йде клас Iron, потім Atom, який додали, здається, у 2020-му. Клас мотоциклів Adventure — це такі великі байки, на яких їздять відомі спортсмени, як-от Пол Таррес на Yamaha Tenere 700, що важить понад 200 кілограмів. Я навіть уявити собі не можу, як вони будуть там рубатися!
Цього року ще з’явився клас для електричних мотоциклів. Цікаво, наскільки вони будуть витривалими у такій дисципліні та чи зможуть подолати всі відстані та навантаження.
Cумуються всі дні та час, за який долаєш дистанцію. Не обов’язково стартувати і приїжджати першим. Ти можеш фінішувати в кінці, але якщо твій час найкращий — ти перемагаєш. До останнього дня різниця рахується на секунди, як це було торік. Не хвилини, а секунди! Ти їдеш чотири дні, щоразу по шість годин, а все вирішують секунди! Тому за цим точно цікаво спостерігати. Кожен день, кожен момент розібрати, видивлятися нюанси, пригоди, усі пригоди, неочікувані ситуації, технічні проблеми — усе, що випробовує гонщиків на витривалість.
Крім цього, гонщики ще й отримують пенальті або штрафні. За погану орієнтацію на місцевості, вихід з треку, невчасне долання траси, невірне розуміння проїзду певних ділянок… Тобто штрафи багато за що можна отримати. Топових гонщиків навіть знімали зі змагань через те, що їм хтось допомагав з ремонтом. Відстані великі, за всіма не встежиш, але коли хтось сторонній тобі допомагає — можеш отримати штраф і навіть дискваліфікацію.
— В якому класі будеш виступати цього року?
— Я буду у найважчій, найвищій категорії Gold. Дуже сподіваюсь побачити фінішний прапор.
У 2020-му на треку я іноді зустрічався з учасниками класу Gold. Розуміючи, що сам ледве тримаюся за свого «залізного» коня, бачив їхні очі — де-не-де в них був навіть страх і нерозуміння, для чого їм все це. Але завжди хочеться вище, краще, сильніше — напевно, саме за цим там всі полюють.
— Як спортсменам підготуватися до подібних змагань?
— Підготуватися до подібних подій неможливо, навіть поставивши перед собою таку мету. Єдине що може допомогти — участь у багатьох подібних змаганнях. Ти їдеш поряд з іншими спортсменами, робиш корективи, вчишся бути гнучким. Маєш сам вловлювати багато нюансів, які просто неможливо пояснити, розказати чи отримати десь зі сторони. Тобто потрібні знання отримуєш тільки з досвідом.
— Як ти тренуєшся перед заїздом? Будуєш штучні перешкоди?
— Зімітувати ті ж перешкоди, що будуть на етапі Prolog в центрі румунського Сибіу, неможливо. На команду Red Bull Romaniacs рівняється увесь світ, підглядають, намагаються скопіювати їхні траси. Але ще складніше долати секції перешкод, коли поряд спортсмени різних класів, що сильно впливає на тебе. Дехто може перестрибувати, не контролювати емоції, чим дуже збивають з пантелику.
Найкраще тренування — це змагання. Те, що дасть один виступ, не отримаєш навіть за 10 тренувань. Це знає кожен спортсмен. Ендуро тим і класне, що в тебе кожен раз інші умови, погода — абсолютно все змінюється. Не буває двох однакових змагань. Це прикольно і класно — маєш вміти підлаштовуватися.
— Red Bull Romaniacs виглядають не лише фізично важкими, а й доволі небезпечними змаганнями.
— Не можу сказати, що для хард ендуро потрібна сила. Знадобиться набір характеристик: витривалість, ментальна і моральна сила. Фізичні дані з часом знадобляться, але на початках потрібна впевненість, тренування і робота над помилками.
Спершу це надзвичайно важко. Хоча й виглядає так, ніби ти сів і поїхав. Насправді ти робиш багато рухів. Аби втриматися в тих умовах, недостатньо просто триматися, треба бути в балансі з технікою.
Екстрим ендуро чи хард ендуро відрізняється тим, що ти долаєш стрімкі й круті дистанції. Тут не про швидкість, а про техніку. Тому мені цей спорт і подобається. Не потрібно нестися стрімголов і намагатися розминутися з деревами чи іншими перешкодами. Щоб не травмуватися, я б радив робити розминку і не нехтувати засобами безпеки.
— Що для тебе найважче у цих змаганнях?
— Більшість думає, що підйоми — це дуже складно, але Red Bull Romaniacs дивує своїми спусками. Це перевертає всесвіт будь-якого ендуриста. До цього ніхто не готується. Таку кількість спусків взагалі важко повторити будь-де у світі.
— Які твої особисті цілі та очікування від Red Bull Romaniacs 2025?
— Напевно, я б ніколи в житті не погодився виступати в класі Gold, знаючи, що мене очікує. Та моя головна мета на Red Bull Romaniacs 2025 — це доїхати до фінішу. Це найважливіше.
Потрібно змагатися зі спортсменами, у яких є команди, спонсори, підтримка. У мене цього немає, тому буду намагатися досягти чогось своїми силами. Звичайно, є думки про перспективи: хочеться теж мати спонсора, команду і тоді бути учасником всіх етапів Чемпіонату Світу. Та для цього потрібна системна підготовка і фінансування.
Напевно, Red Bull Romaniacs 2025 — це буде щось найкраще і найкрутіше з того, що я робив у житті. У той же час, це може стати тільки початком великого шляху в кар’єрі. Не хотілося би ставити на цьому крапку, скоріше три крапки, щоб і далі продовжувати розвиватись, допомагати іншим молодим спортсменам отримувати такий самий досвід і враження. Такі речі не передати словами — їх потрібно відчути на собі.
«Моя головна мета на Red Bull Romaniacs 2025 — це доїхати до фінішу»
Red Bull Romaniacs 2025 відбудеться з 22 по 26 липня 2025 року. Вболівай за українського гонщика Олексія Добичіна та спостерігай за найжорсткішими мотоперегонами планети на сайті на сайті Red Bull Romaniacs.