Музика
Цікава українська музика, про яку мовчать ЗМІ
Добірка недооцінених українських артистів, груп та виконавців, про яких майже не пишуть і не згадують в інформпросторі рідної держави.
Хтось з цього списку вже давно відомий (за кордоном), а хтось тільки розпочинає свій шлях. Розривний EDM для вечірок, україномовний кальян-реп, дарк-кантрі з абсурдних новин, психоделічний рок — наша підбірка задовольнить навіть найвибагливіший смак.
BudeTak
Хоч як би ви там не кривились, коли чуєте ім’я Моргенштерна, вже пізно. Битву за молодь ми майже програли. «Майже», бо є остання надія, що нові українські артисти нарешті звернуть увагу на, власне, українську молодь. І на той факт, що майже ніхто тут не робить для неї нормальної, не крінжової музики. Так, вони зараз слухають так званий «кальянний реп», то чому б не спробувати зробити якісну україномовну альтернативу? Щось подібне і намагаються створювати хлопці із BudeTak. Можна сказати, що в них виходить добре, бо треки — а BudeTak правильно роблять і спочатку стріляють лише синглами — сприймаються і качають навіть під час гучної вечірки, коли не особливо розбереш слова.
Байстрюки
Якщо вам досі здається, що українське село — це досі такий собі застарілий, застряглий в часі аграрний простір, то це ви застаріли! Село має ті самі можливості (здешевіле програмне забезпечення та англомовний інтернет), але в ньому сьогодні більше свободи та свіжого музичного дихання.
Можливо, саме тому найцікавіші музичні відкриття в Україні з’являються саме на периферії: alyona alyona — з Баришівки, KALUSH — з Калуша і так далі. От і Байстрюки — це такі собі реп-вундеркінди з українського сільского nowhere. Молоді хлопці, що вільно перекладають на вітчизняний контекст усю «нову школу репу» та плавлять її із різними відсилками, наприклад, до української літератури («Кітляревський та Франкотик, я кручу-кручу фруктовий»). Дуже оригінально та гіперактуально.
Minigun
Ви, певно, хоч раз стикались із такою проблемою: під яку українську музику можна потанцювати? Тим паче, коли є бажання не просто топтатись на місці під якісь попсові треки, що зараз на слуху, а саме нормально так впріти на танцмайданчику. Щось у нас з танцювальною електронікою, одним словом, не дуже склалось. Хоча у усьому світі EDM (eletronic dance music) — це окрема музична планета, яка має величезну кількість прихильників та генерує неймовірну кількість грошей (економічна вартість цієї індустрії станом на 2019-й рік оцінювалась у 7 мільярдів доларів).
Як би там не було, Minigun на днях оприлюднив свій перший повноформатний альбом «Перший постріл» — тупі (в найкращому розумінні), відв’язні та розривні треки для молодіжних вечірок, де всього надміру. З текстами б варто попрацювати більше, але як для дебюту — круто.
Endless Melancholy
Останній реліз цього прекрасного проєкту висить у розділі «Ukraine Highlights» на міжнародному сервісі для музикантів Bandcamp. Але за 10 років у автора Endless Melancholy Олексія Сакевича в Україні взяли аж одне велике інтерв’ю, у якому він і говорить, що, на жаль, вже погано відчуває зв’язок із місцевим контекстом.
Більшість його слухачів проживає за кордоном, а останнім часом музикант працює із канадською вокалісткою-сонграйтеркою BILYK. Дуже шкода, що так склалися обставини, адже Endless Melancholy створює справді світового рівня ємбіентну музику, про яку в Україні знають чомусь лише хардкорні поціновувачі жанрів. Хоча, на нашу думку, саундскейпи Endless Melancholy могли б спокійно звучати у супермаркетах чи торгових центрах, врівноважуючи психіку десятків тисяч українців щодня.
Ангел
Коли ми писали про цей гурт у попередній нашій добірці цікавих та молодих українських рок-гуртів, у Ангела було лише два сингли. Але ми поставили на них — і не прогадали. Дебютний реліз київського блек-метал гурту, «Шабаш на Лысой горе», вийшов наприкінці березня цього року — і він справді приголомшує. В першу чергу своєю енергетикою.
Справа в тому, що з усім цим медійним успіхом українського блек-металу у «світовому масштабі» у жанр пішли, як ми вже писали, досвідчені 30-40-річні мізантропи, що колекціонують стрьомні післявоєнні артефакти та слухають виключно Morbid Angel. І тому дуже довго у цій музиці не з’являлося свіжої крові. Дякувати богові, з’явився гурт Ангел — і послав подалі усі ці канони блек-металу, а тим більше — його новомодні спотворення типу постблеку чи блекгейзу. «Шабаш на Лысой горе» не хочеться порівнювати з чимось або кимось. Десь на композиції під назвою «Влияние скверны» виникає бажання звільнитись з роботи та піти жити у ліс в будинок без електрики — і воно не полишає до кінця альбому. А це і є тру блек метал.
Shiva the Destructor — Find the Others
Підписанти українського лейблу Robustfellow, чи не найбільшого станом на сьогодні осередку «альтернативної» та важкої музики у нашій державі. Гурт п’ять років шліфував і нарешті, пару тижнів тому, випустив дебютну платівку «Find the Others» — концептуальний реліз про бога Шиву, який живе у сучасному світі. Це дуже крута музика, яка яскраво розвивається десь поміж тегів «psychedelic», «stoner» та «progressive». Реліз можна сміливо рекомендувати в принципі всім прихильникам «якісної рок-музики» — від свого батька, який досі застряг на концертних бутлегах Pink Floyd, до, скажімо, однолітків, що працюють в IT-фірмах.
Джоні Зашморг — Стволи і Хрести
Щоб ненароком не спотворити подай слово цього унікального українського dark-country проєкту, ми зв'язались із самим Джонні Зашморгом, який вперше розповів про себе саме для цієї статті:
«Проєкт «Джонні Зашморг» з'явився в перші місяці локдауну. Абсурдна новина в газеті щодо 5G-антен, що викликають COVID, мене дуже розсмішила (а це зробити не так просто). Так з’явилась пісня «Біл Гейтс козел». Ще я ніколи не писав тексти рідною мовою, та й, чесно кажучи, не мав достатнього словникового запасу для цього. Це був челендж. Виявилось, що співати набагато легше. Після того, як концепт було створено, інші пісні з'являлись із оточуючих мене новин, подій та відчуттів. «Бурштин» був написаний після газетної новини про журналіста, якого покалічили через те, що він розповів про незаконний видобуток бурштину в Житомирській області.
«Зелена скляна роза» — історія про те як одного разу якісь бовдури мене вивезли в ліс, і досить довго били, алюзія на те, що б сталось, якби самозахист призвів до вбивства.
«Залежність» — про токсичні відносини, яких ти сам бажаєш. «Дихай далі» — про панічну атаку.
Ідея проєкту прийшла після перегляду мультиплікаційного серіалу Майка Джаджа «Tales from the tour Bus» про канрті-виконавців. Вони всі називали себе Джоні, я подумав: прикольно, Покидьок Джоні як альтер его. А ще хотілось додати якесь слівце, таке специфічно українське, з характером. Я його бачив на футболках групи Злидень. Як на мене, досить непогано висвітлює суть музики та текстів. А про вибір стилістики скажу так. В жанрі кантрі співають про те, що оточує. Я досить депресивний персонаж, тому готичний настрій просто додався в процесі. А сама суть Джонні Зашморгу у тому, щоб використати кантрі підхід до українських реалій».