Біг
Як знайти час на біг, коли завалений роботою
Розпитали класних українських підприємців, як вони знаходять сили на регулярний спорт та рекорди за межами роботи.
До найбільшого забігу року Wings for Life World Run залишаються лічені тижні. Уже 9 травня тисячі людей з усього світу вийдуть на одночасний благодійний забіг, щоб разом підтримати пошук засобів лікування травм спинного мозку. Усі спортсмени, які братимуть участь у перегонах, радять готуватись до старту завчасно і обов’язково тренуватись регулярно. Але як знайти час та сили на ці регулярні тренування?
Про це ми запитали успішних підприємців, які не лише регулярно займаються спортом, але й досягають неабияких результатів. Ще й замість того, щоб нехтувати тренуванням через важливу презентацію, запевняють, що спорт допомагає їм досягати успіхів у кар'єрі.
Тетяна Гриньова
Засновниця благодійної платформи Kind Challenge, charity runner, медіа-менеджерка та марафонка.
Тетяна Гриньова вперше вийшла на пробіжку, коли її сину був місяць.
© Тетяна Гриньова
Вперше я вибігла, коли моєму сину був місяць. Думаю, молоді мами зрозуміють, наскільки круто тоді було просто вільно вийти з дому. З «формою» мені пощастило, але дуже хотілося мати хобі та звичку. Так я пробігла перший півмарафон у Лісабоні у 2014-му, а потім і марафон у Нью-Йорку.
Зараз намагаюся пробігати 200-300 км на місяць, аби тримати форму до марафонів. Деколи додаю до тренувань тренажерний зал чи йогу, але біг — це постійна звичка.
Я розумію людей, для яких родина та бізнес у пріоритеті. Для мене це пріоритет також. Утім, фізкультура і тренування дають ресурсу, а не відбирають його.
Якщо ти думаєш, що просто не маєш часу на спорт — перевір, скільки годин на добу витрачаєш на соцмережі.
Якщо не хочеш бігати — вийди й зроби хоча б 5 км. Після тренування ти точно почуватимешся краще.
Олена Балбек
Менеджерка проєктів, співзасновниця бренду одягу для собак Woofit, авторка проєкту «Агенти крові», що популяризує добровільне донорство.
Олена Балбек почала регулярно бігати й навчилася плавати після 30 років.
© Олена Балбек
Спортом я економлю на психотерапевті та естетичній косметології. Хоча познайомилася з ним тільки після тридцяти — почала регулярно бігати й навчилася плавати. Сьогодні ж тиждень розбитий так, що у ньому завжди є час на три тренування з бігу, двох з йоги й одного силового. А коли надворі літо, то погляд мимоволі прямує у сторону відкритої води.
Мені дивно чути, коли люди кажуть, що у них інші пріоритети і немає часу на спорт. Це як мати інші пріоритети окрім їжі, сексу або чищення зубів.
Тому, якщо ти досі не можеш почати тренуватися регулярно, тримай три дієвих поради.
- Зроби спорт звичкою. Увімкни у календарі режим нагадувань на кожен тиждень, а в голові вимкни режим постійних відмовок.
- Знайди тренера. Так, любителям важко це зрозуміти, але у взаєминах зі спортом має бути хтось третій. Людина з чітким планом, якого ти мусиш притримуватися.
- Бери участь у змаганнях. Справа навіть не у призах. Немає значення, з яким часом ти перепливеш Босфор, коли під час підготовки щотижня долатимеш понад десять кілометрів.
Та й взагалі, усі мої найкращі книги були прослухані під час довгих пробіжок на Трухановому, більшість сьогоднішніх приятелів — з бігової або плавальної тусовки, а те, як на фініші будь-якої дистанції на тебе дивиться чоловік (дружина/дівчина/хлопець/син/друг/пес — потрібне підкреслити) — так на тебе не подивиться більше ніхто.
Андрій Оністрат
Ведучий YouTube каналу «Бегущий Банкир», батько шістьох дітей, фінішував усі марафони серії World Marathon Majors з результатом краще, ніж 2 год 50 хв.
За життя я пробіг понад 50 000 кілометрів. Одне тренування щодня, деколи двічі на день. Так триває з осені 2006-го року.
Будь-який навіть професійний спортсмен у 80% випадків зі 100 не хоче виходити на тренування. Тому головною у цій справі є мотивація. Адже ендорфіни приходять у кінці, разом з останніми кроками й кнопкою «Стоп» на годиннику.
Без мотивації можна раз піти на стадіон, два рази, — ця історія швидко закінчиться.
Стане спекотно, холодно, треба буде рано вставати, й між «йти» і «не йти» — ти, звичайно, обереш друге.
По-перше, мотивацію варто шукати у змаганнях. Саме вони будуть драйвити тебе бігати регулярно, адже будь-якій людині хочеться перемог і нагород. Хай там як, це важлива штука для кожного.
Якщо тобі потрібна підтримка, то не проблема знайти ком’юніті, з ким буде приємно бігати разом. Наприклад, шеф може бігати разом з командою. Це ще й неабияк підтримає корпоративний дух.
Ще варіант — зробити меншою свою «п’яту точку». Хтось називає це бігати «для себе». Непогано, але є одна особливість — коли у тебе з’явиться гарний настрій, здоровий сон, нормальний апетит і ти помітиш, що бажана «точка» стала менше — ти закинеш тренування. Тому потрібна реальна мотивація, спортивна.
До речі, для тих, у кого є діти, саме малі можуть стати головною мотивацією. Поглянь на себе зі сторони — ти хотів би, аби твої діти були схожі на тебе? У всьому? Відповідь не завжди стовідсотково позитивна.
Олександр Ружицький
Адвокат, партнер юридичної компанії EVERLEGAL, співзасновник бігового руху Runday.
Багато людей ставлять питання: «Навіщо бігти марафони?», «Який сенс у цих виснажливих забігах?». У кожного спортсмена буде своя відповідь. Когось мотивує покращення фізичної форми чи спортивних результатів, когось вабить атмосфера масових забігів. Як на мене, марафон треба бігти не всупереч власному бажанню та «на силі волі», а заради задоволення та спогадів.
Брати участь у забігу — не рішення одного дня. Це фізично та морально важко. Щоб вийти на старт на піку форми, потрібно виділити час для належної підготовки.
Моя бігова історія почалася під час навчання у військовому ліцеї у Львові, де ми щодня пробігали по 2-3 кілометри. Регулярні тренування дозволити оцінити його переваги та полюбити цей вид спорту. Тепер для мене біг — обов'язковий елемент особистої гігієни. Я інколи порівнюю біг з чищенням зубів зранку: якщо знайшов час на зуби, слід знайти і на пробіжку, бо це не менш важливо.
Переважно тренуюся зранку кілька разів на тиждень, мій біговий стандарт — 10 км. На вихідних намагаюсь бігати довгий крос — 15–20 км, залежно від мети. Якщо це фінальні етапи підготовки до марафону, то можу подолати й 35 км! Зимою бігаю менше, але намагаюся не припиняти тренувань.
На мою думку, не треба недооцінювати участь у бігових клубах. Саме там тренери розкажуть про медичну складову спорту, пояснять, коли слід відпочивати, а коли — збільшувати навантаження і як робити це правильно. Крім того, біговий клуб дарує купу знайомств та спільноту однодумців, що дуже важливо.
Найважче у регулярних пробіжках — банальне «встати та вийти з дому», особливо у погану погоду. Важливо не піддаватись спокусі пропустити тренування, а щоразу виходити на пробіжку, хоча б на 15-20 хв. Це допоможе підтримувати тонус та розпочинати день у чудовому емоційному стані.
Дуже раджу знайти бігового buddy — друга чи подругу, з яким можна підтримувати один одного під час пробіжок. Гадаю, що це одразу додасть мотивації та самодисципліни. Наприклад, можна влаштувати парі: хто перший не виконає поставлений норматив або пропустить тренування, купує обом участь у спортивному заході, бажано десь за кордоном.
