Дослідження
10 дивних речей, які трапляються, коли перепливаєш Атлантику самотужки
Кіко Мет’юз пережила рак та встановила новий рекорд, самостійно перепливши Атлантичний океан на маленькому весельному човні. А тепер розповідає, що трапилось з нею за 49 днів плавання.
У березні 2018-го Кіко Мет’юз — 36-тирічна вчителька, що пережила хворобу Кушинга — встановила світовий рекорд серед жінок, що перетнули Атлантику на човні з веслами. Вона подолала 3000 морських миль та прибула до Барбадоса через 49 днів після старту, що на тиждень швидше попереднього рекорду. Непогано для людини, що у 2017-му пройшла другу операцію на мозку.
Кіко розповіла, які пригоди трапляються під час подорожі через океан: від 20-тиметрових хвиль до міркувань про кращий плейліст.
1. Найближча до тебе людина знаходиться у космосі
Так і є. Ми з подругою вирахували дистанцію. Я іноді стояла у своєму човні і думала: «Як я докотилася до такої ситуації? Навколо немає жодної живої людини. Все, що в мене є — лише маленький човник посеред здоровецького океану та запас їжі».
Перед початком подорожі люди питали, чи не боюся я почуття самотності. У мене немає людини, без котрої мені б було дуже тяжко. Так, у мене є рідні, але немає хлопця, чоловіка або іншого партнера, за ким би я дуже сумувала. Моє життя настільки сумбурне, що у ньому немає місця речам, яких варто триматися.
2. Мозок починає уявляти дивні речі
Коли більшість типових проблем життя залишаються на березі, розум відкривається до нових вражень. Навколо не так багато чого відбувається, тож уява намагається знайти, чим себе зайняти — намагається тебе розвеселити. Я трохи цікавлюся наукою та пам’ятаю, як кидала у воду арахіс та думала, чи дістануться ці горішки дна. Може вони зупиняться на різній глибині через різну щільність? Може їх з’їсть риба? А буває у риб алергія на арахіс? Може, кидаючи у воду арахіс, я вбиваю рибу? І такі думки можуть бути під час будь-якого зайняття.
Ти опиняєшся на гребні 20-тиметрової хвилі, а знизу тебе зустрічає прірва, у котру ти от-от впадеш.
3. У тебе виникають сумніви щодо плейліста, котрий ти обрала в дорогу
Плейліст я собі зробила такий, що хотілось втопитися. У ньому були хороші пісні — десь 100 надихаючих балад — але якимсь чином у ньому опинилося забагато класичної музики. Мені постійно доводилося кидати весла, щоб пропустити пісню.
Іноді я ловила ритм музики та навіть починала співати щось на кшталт «THIS GIRL IS ON FIYYYAAAA!» А потім за звичкою дивилась навколо, щоб упевнитися, що ніхто не чув. Я серйозно — від звичок важко відмовитися.
4. Тебе постійно хочуть вбити велетенські хвилі
Усі хвилі — десь 10 метрів заввишки та схожі на стіни із води. Але потім прийшли дві здоровезні хвилі висотою десь у 20 метрів (мені вони здавалися 20-тиметровими, але могли бути навіть 30 метрів). Знаходячись під такою хвилею, немає часу думати про те, що вона може рознести мене на шматки, адже часу сховатися всередині човна немає, та й відчиняти двері, коли на тебе падає така хвиля — погана ідея. Бо тоді тобі точно кінець.
Потім ти опиняєшся на гребні 20-тиметрової хвилі та бачиш увесь простір навколо, а знизу тебе зустрічає прірва, у яку ти от-от впадеш. Але піддаватися страху не можна.
5. Починаеш мріяти про свіжу їжу
Я постійно хотіла чогось свіжого: овочів, холодних напоїв або мохіто. Одного разу мені наснилося, що мої друзі покликали мене на вечірку у лісі і, коли ми сіли вечеряти, сказали: «Тобі не можна їсти, адже ти намагаєшся встановити рекорд і нам не можна тобі допомагати або годувати тебе».
6. Грести важко, але до цього звикаєш
Я знайшла ритм, який мені підходив. Я не викладалася так, як на тренажері — тобі веслувати багато днів підряд, тому дуже перенапружуватися не варто. Коли я веслую, я хочу а) отримувати від цього задоволення; та б) щоб мій човен тримав потрібну швидкість. Я завжди думала: «Мені треба веслувати 16 годин, та я знаю свою силу, тому буду триматися цієї швидкості».
7. Ти починаєш розмовляти із птахами, рибами та богом
Коли я зустрічала якогось птаха, я трохи із ним балакала. Таким чином я готувалась до інтерв’ю. Це була практика структурованої бесіди, а не просто набір слів. Я не дуже сповідую релігію, але коли ставало дуже важко, я іноді говорила: «Боже, ти пробач, що я не дуже тобі служила останні 20 років, але мені б зараз дуже допоміг вітер. Я роблю добру справу — я зібрала купу грошей для лікарні Kings College. Дай мені трохи вітру».
8. Ти вчишся виживати без здорового сну
На початку подорожі я просто стрибала у свою маленьку каюту та лягала спати не роздягаючись, а потім прокидалась і знову сідала на весла. Ближче до завершення, я вже планувала собі якісь зайняття на перерву. Іноді я трохи працювала над блогом або знаходила щось інше замість сну, адже мій організм звик спати менше.
9. Ти знаходиш свій ритм та робиш те, що треба
У останні два тижні я не слухала подкасти та музику. Я навіть не читала — я й до цього не дуже полюбляла читати. Останні 10 днів настільки поринула у цю подорож, що мені не треба було зовнішніх засобів мотивації, щоб залишатися в тонусі.
10. Ти буквально засихаєш
М’язи ніг майже зникають, бо ти зовсім не ходиш. М’язи загалом дуже швидко зменшуються, адже твій організм переробляє їх швидше ніж жир. У мене було їжі на 50 днів, і це приблизно 6000 калорій на день. За моїми розрахунками, у мене залишилося їжі десь на 20 днів. Перші декілька тижнів я не могла змусити себе їсти, а ближче до завершення їла мало, бо було дуже спекотно. Зазвичай, за день я їла половину сніданку та дві порції їжі.
Кіко побила попередній рекорд на цілий тиждень
© Kiko Matthews
