Снігоходи
Сім сальто назад на снігоході: Андреас Берґмарк встановив світовий рекорд
Як виконати сім сальто назад поспіль на снігоході? Шведський райдер Андреас Берґмарк спробував це зробити — але непередбачувана гірська погода ледь не стала на заваді його спробі світового рекорду.
Андреас Берґмарк знову ввійшов в історію снігоходів. Шведський райдер приземлив сім сальто назад поспіль за один заїзд, установивши новий світовий рекорд за найбільшою кількістю сальто назад, виконаних на снігоході поспіль.
Берґмарку не звикати розсувати межі на снігоході. Шведський райдер здобув репутацію того, хто береться за надзвичайні виклики — від приземлення першого у світі бекантрі-фронтфліпа й стрибка через величезний геп у Канаді до їзди на снігоході по воді в центрі Стокгольма. Він також приземлив найдовше у світі сальто назад.
Його останній проєкт — спроба семи сальто назад поспіль на снігоході — потребував спеціально збудованої траси в Тенндалені, Швеція, з сімома ретельно сконструйованими стрибками. Оскільки непередбачувана гірська погода загрожувала зірвати процес, проєкт також вимагав чимало терпіння. Зрештою він виявився і складнішим, і захопливішим, ніж Берґмарк спершу уявляв.
«Завжди страшенно весело робити щось, що ніколи раніше не знімали, і розсувати межі», — коментує він.
01
Як Андреас Берґмарк готувався до своєї спроби світового рекорду
Берґмарк почав планувати проєкт за два роки до зйомок — задовго до того, як наблизився до першого стрибка. Те, що починалося як ідея зв'язати кілька величезних сальто назад, невдовзі переросло в амбітний кінопроєкт із цілеспрямовано збудованою трасою.
«Ми вирішили, що це має виглядати справді круто естетично. Трохи більше як витвір мистецтва. Це мала бути епічна траса», — пояснює Берґмарк.
Спочатку маршрут було накреслено в цифровому форматі
© Red Bull
Початкові ескізи показували, з чим Берґмарк зіткнеться в Тенндалені
© Red Bull
Ескіз став реальністю завдяки завзятій будівельній команді
© Richard Ström
Перетворення ідеї Берґмарка на трасу, що працює на практиці, поставило унікальний набір викликів. Це потребувало правильної локації, підхожої техніки, здатності виробити величезну кількість снігу і, що вирішально, схилу гори з ідеальним ухилом.
На відміну від сальто назад на лижах чи сноуборді, виконувати його на снігоході найкраще під час руху вгору. Саме тому трасу в Тенндалені збудували на висхідному схилі. Нахил давав Берґмарку змогу набрати чимало висоти, не доводячись падати так далеко на приземленні, а також допомагав йому знайти правильний ритм і флоу між усіма сімома стрибками.
Траса також мала виглядати на камеру так само вражаюче, як і під час їзди. Усе потрібно було ретельно продумати — від відстані між стрибками й розміру кікерів до того, як увесь заїзд виглядатиме з різних ракурсів камери. Було чимало всього, що треба було зробити правильно, перш ніж Берґмарк міг бодай спробувати перший стрибок.
02
Чому це виявилося значно важчим викликом, ніж очікувалося
Щойно траса нарешті була готова, настав час починати випробування. Берґмарк почувався впевнено щодо завдання. Зрештою, виконання сальто назад — це те, що він робив незліченну кількість разів раніше. Ба більше, йому виготовили спеціально збудований, надлегкий снігохід, щоб полегшити оберти.
Але реальність виявилася доволі іншою, коли почалися дні випробувань і зйомок.
Тверді, підготовлені ділянки були далекі від снігу, на якому Берґмарк звик їздити. Підвіска також насилу давала раду з вимогами траси, піддаючи снігохід величезному навантаженню. Що гірше, гірська погода була якнайнещаднішою — з боковими вітрами до 30 метрів за секунду, здатними підняти снігохід на кілька метрів у повітря.
Гірські вітри створили досить складні умови
© Anton Enerlöv
Невдовзі стало зрозуміло, що виклик буде значно важчим, ніж Берґмарк передбачав: «Перед проєктом я, мабуть, був набагато, набагато самовпевненішим щодо того, як легко мені буде це провернути».
Хоча Берґмарк виконав незліченну кількість сальто назад за ці роки, жодні два стрибки ніколи не бувають однаковими. Щоб приземлити сім поспіль, потрібен рівень точності, де найменша помилка може мати великі наслідки.
«Щоразу, коли ти пробуєш сальто назад, немає гарантії, що воно буде ідеальним. Запас неймовірно вузький. Ти можеш відштовхнутися засильно, заслабко чи потягнути трохи не по центру, — пояснює Берґмарк. — Ти маєш тягнути прямо назад, але навіть найменше відхилення може збити все сальто».
Кожен стрибок вимагав повної концентрації
© Anton Enerlöv
03
Найменші стрибки виявилися найскладнішими
Одним із найбільших сюрпризів було те, наскільки технічними виявилися стрибки, особливо менші. Траса починалася з трьох малих, швидких кікерів, перш ніж поступово збільшуватися в розмірі.
Попри те що більші стрибки мали вигляд значно показніший, саме малі спричиняли найбільше проблем. З мінімальним часом у повітрі майже не було простору для корекцій: «На малих стрибках — усе або нічого, — каже Берґмарк. — Усе відбувається так швидко, що в тебе немає часу скоригуватися. Тоді як на більших стрибках у тебе більше часу».
Навіть прямий стрибок у тунель став серйозним випробуванням
© Anton Enerlöv
Навіть прямий стрибок у тунель, який мав дати Берґмарку короткий перепочинок між сальто назад, виявився аж ніяк не простим. Він став іще одним точним маневром, майже без простору для помилки.
«Запас на помилку на тому стрибку був крихітний, — додає Берґмарк. — Якби я приземлився на пів метра праворуч чи ліворуч, то врізався б у стіну, а не потрапив би в тунель. Задум був дати мені мить спокою й змогу перевести подих. Натомість вийшло доволі навпаки».
Тонка межа між успіхом і поразкою
За таких вузьких запасів усе мало бути правильним: погода, снігохід, траса й таймінг Берґмарка. Передусім кожен стрибок мав бути ідеально сформованим.
Важливість того, щоб усе було правильно, стала зрозумілою, коли Берґмарк спробував сальто назад із першого з двох великих стрибків. Снігохід почав обертатися вбік, і він усвідомив ще в повітрі, що не зможе його приземлити. Він зістрибнув і впав набік.
Але замість того щоб на цьому завершити, він знову заліз на снігохід і спробував ще раз. «Після такого падіння я майже можу розлютитися. Я фрустрований і думаю: чорт, чому це має бути так складно?»
Його друга спроба теж завершилася падінням. Лише тоді команда спинилася, щоб розібратися, що йде не так. Зрештою вони знайшли винуватця: невеликий гребінь льоду на рампі відриву чіпляв лижу, відправляючи снігохід у небажаний боковий оберт.
Дві аварії не змогли завадити Берґмарку встановити новий рекорд
© Richard Ström
Після падіння я майже можу розлютитися. Я фрустрований і думаю: чому це має бути так складно
04
Успішна спроба та новий світовий рекорд
Провернути щось видовищне ніколи не легко, особливо коли цього ніколи раніше не знімали. Попри несподівані невдачі, падіння й погодні умови, що постійно мінялися, Берґмарк і команда лишалися зосередженими на своїй меті: установити новий світовий рекорд із сімома сальто назад за один безперервний заїзд, знятий одним дублем.
Відпрацювавши кожен стрибок окремо, Берґмарк поступово почав зв'язувати їх докупи. Три тут, два там. Зрештою лишився тільки один виклик: приземлити всі сім поспіль.
Раптом усе склалося. «Після шостого я почав відчувати, що впіймав це», — каже Берґмарк.
Потім лишився тільки один фінальний стрибок. «На півдорозі через нього я просто подумав: це абсолютно точно. Тепер усе, що мені треба, — приземлитися, виїхати й святкувати», — додає він.
Берґмарк виконав сім сальто назад поспіль за один заїзд
© Anton Enerlöv
Після семи успішних сальто назад, двох років планування, незліченних випробувань і не однієї невдачі проєкт нарешті завершився. Але найбільше враження на Берґмарка справив не обов'язково сам рекорд. Він спершу очікував, що виклик буде відносно простим, але тижні випробувань, падіння, технічні коригування й важка погода невдовзі змінили його перспективу.
«Гадаю, після цього проєкту я все ж трохи смиренніший. Раніше я був упевненіший і думав: це буде легко. Це не було легко», — визнає він.
Утім, украй малоймовірно, що це покладе край майбутнім проєктам. «У мене на думці чимало проєктів, тож побачимо, який буде наступним».