Формула-1
Еволюція болідів Формули-1
Від сирої потужності 1950-х до сучасних гібридних технологій — Формула-1 постійно еволюціонує, втілюючи інновації та швидкість. Дізнайся, як кожне десятиліття змінювало та вдосконалювало автоспорт.
Формула-1 — це простір, де спорт поєднується з наукою. Сучасний болід не просто виготовляють з найкращих матеріалів — його проєктують за допомогою обчислювальної гідродинаміки, створюють із застосуванням 3D-друку, а пілоти використовують доповнену реальність для вивчення трас. Усі ці процеси підтримує штучний інтелект. Водночас у центрі залишаються люди — інженери та гонщики найвищого рівня.
Макс Ферстаппен добре розуміє ціну кожної інновації в боротьбі за титул. Сезон 2025 року він розпочав на боліді, що поступався у швидкості конкурентам із McLaren. Захист чемпіонства ускладнювався тим, що RB21 був надто вибагливим і мав вузький діапазон оптимальних налаштувань. Проте майстерність Ферстаппена дала змогу здобути чудові результати, зокрема перемогу на Гран-прі Японії.
Ландо Норріс переслідує Макса Ферстаппена
© Getty Images/Red Bull Content Pool
Упродовж сезону Oracle Red Bull Racing під керівництвом Лорана Мекіса зробила автомобіль стабільнішим і розширила діапазон налаштувань без втрати темпу. Починаючи з Гран-прі Нідерландів, Ферстаппен незмінно фінішував на подіумі, вигравши шість із десяти завершальних перегонів, зокрема три останні. Він ефектно повернувся у боротьбу.
У 2026 році команди очікує масштабне перезавантаження: Формула-1 впроваджує одні з найбільших змін регламенту в історії серії. З'явиться нове покоління двигунів, зміняться форми шасі та принципи аеродинаміки. Проте такі трансформації — не виняток, а частина традиції: правила переглядають кожні кілька років, щоб зберегти баланс між видовищністю, технічною досконалістю та актуальністю для автомобільної індустрії. Формула-1 — це безперервний рух уперед.
Макс Ферстаппен готовий до нового сезону
© Khalil Musa / Red Bull Content Pool
01
Перші роки
Перегони Гран-прі беруть початок у Франції 1901 року. Згодом Міжнародна автомобільна федерація (FIA) організувала Чемпіонат Європи — попередника Формули-1. Наприкінці 1940-х було затверджено новий технічний регламент для найвищого рівня перегонів, який отримав назву «Формула-1». Перший чемпіонат стартував 1950 року в Сільверстоуні та складався із семи етапів. Чотири з них — Сільверстоун, Монте-Карло, Спа-Франкоршам і Монца — досі залишаються в календарі.
Хуан Мануель Фанхіо на Гран-прі Німеччини 1954 року
© Daimler AG
Першими зірками чемпіонату стали Альберто Аскарі, Стірлінг Мосс і Хуан Мануель Фанхіо — аргентинський «Маестро», який домінував у спорті та здобув п'ять чемпіонських титулів. Цей рекорд залишався неперевершеним до початку XXI століття, коли його побив Міхаель Шумахер.
Тодішні боліди були важкими й робили ставку передусім на потужність двигуна, розташованого спереду. Аеродинаміці приділяли мінімальну увагу, а про безпеку дбали ще менше: траси огороджували тюками сіна, пілоти виступали в бавовняних комбінезонах, інколи навіть у сорочках із краватками, і у звичайних шоломах.
Ремені безпеки з'явилися пізніше. Водночас американський пілот Мастен Грегорі волів під час аварії вистрибнути з машини, ніж залишатися всередині у разі пожежі. Сьогодні це здається неймовірним, однак він уникнув серйозних травм і завершив кар'єру без фатальних наслідків.
02
Перші зміни у Формулі-1
1958 рік став переломним для Формули-1 — саме тоді ввели перший великий гоночний регламент. Довжину траси скоротили приблизно з 300 до 200 миль, а учасники були зобов'язані використовувати паливо Avgas. У цьому ж сезоні вперше перемогу здобув автомобіль із двигуном, розташованим позаду сидіння драйвера. Це був Cooper, яким керував Мосс під час Гран-прі Аргентини.
У 1961 році регулятори намагалися знизити швидкість на трасі, вимагаючи, щоб двигуни були 1,5-літровими та без наддуву. Це рішення було скасовано через п'ять років; у 1966 році гонщикам Формули-1 дозволили використовувати 3-літрові двигуни.
03
1960-ті: десятиліття інновацій
У 1960-х роках у Формулі-1 настала ера Lotus. Британська команда створила надійніший двигун, замінивши традиційну раму боліда на монокок з алюмінієвого листа. Завдяки цій модернізації Джим Кларк двічі виграв титул чемпіона за три роки.
Впровадження крил наприкінці 1960-х було натхненне Can-Am Chaparral Джима Холла. Вони генерували притискну силу, що забезпечувала оптимальне зчеплення з дорогою та кращу стійкість. Це нововведення також ознаменувало кінець ери Lotus. Оскільки завдяки крилам машини могли розвивати більшу швидкість, здавалося, що жоден інший автомобіль не міг з ними конкурувати.
04
1970-ті: ера аеродинаміки
У 1970-х роках Формула-1 увійшла в еру аеродинаміки. Команда Lotus повернулася, прийнявши новий дизайн із носовою «лопатою» та нещодавно впровадженими крилами. Їхній автомобіль виграв п'ять чемпіонатів під керуванням різних водіїв.
Команда Ferrari з гонщиками Нікі Лаудою та Клеєм Регаццоні вийшла на лідерські позиції у Формулі-1 у 1975 році. Ці драйвери їздили на боліді 312T з 12-циліндровим двигуном. Приблизно через рік позаду кокпітів з'явилися повітрозабірники, призначені для подачі повітря до двигуна. Завдяки цьому автомобілі могли рухатися ближче до траси та споживати більше енергії.
Renault відкриває турбоеру в 1977 році з RS01
© DPPI
05
1980-ті: турбоера
Поки Lotus покладалася на шасі, Renault працювала над потужністю, випустивши перший у світі турбований болід — RS01 — у 1977 році. Двигун вирізнявся високою віддачею, проте спершу страждав на ненадійність. Лише через рік Жан-П'єр Жабуй зміг хоча б дістатися фінішу. Турбодвигуни впроваджувалися повільно через «турбояму» (затримку при нагнітанні тиску), але коли технологія запрацювала, вона вразила всіх. У 1983 році Нельсон Піке став першим чемпіоном на турбодвигуні.
Джон Вотсон лідирує на боліді з турбодвигуном
© Rainer W. Schlegelmilch / Getty Images
Наприкінці 1980-х турботехнології були тимчасово заборонені через непередбачувані сплески потужності та замінені стабільними 3,5-літровими атмосферними двигунами.
06
1990-2000-ті: сучасні технології
У 1990-х роках команди масово впроваджували складні технології у свої боліди. Williams FW14 об'єднав першу напівавтоматичну коробку передач із системою контролю тяги. Поки Айртон Сенна здобував свій третій титул для McLaren-Honda у 1991 році, версія FW14B отримала активну підвіску й виявилася непереможною: Найджел Менселл виграв 9 із 16 перегонів і став чемпіоном 1992 року. Ален Прост здобув свій четвертий титул наступного року — також із Williams.
У 1994 році FIA, прагнучи сповільнити боліди та зробити майстерність пілотів вирішальним фактором, поспіхом заборонила електронні допоміжні системи, такі як контроль тяги, ABS і активна підвіска. Машини стали складнішими в керуванні, що трагічно завершилося смертельною аварією Сенни в Імолі. Ця подія спричинила хвилю заходів безпеки: вдосконалені шоломи, обмеження швидкості на піт-лейні та дерев'яну планку під днищем для контролю кліренсу. До кінця століття також з'явилися медичний автомобіль і ширші зони вильоту.
На початку 2000-х Міхаель Шумахер скористався стабільністю правил Формули-1, щоб виграти п'ять чемпіонських титулів поспіль, а Ferrari домінувала ціле десятиліття.
Початок ери Шумахера
© DPPI
07
2009: зліт Red Bull Racing
Наприкінці 2000-х Формула-1 запровадила оновлений технічний регламент. Було впроваджено систему KERS (рекуперації кінетичної енергії) — відповідь на кліматичні виклики та наслідки глобальної рецесії, що з 2010 року спричинила суттєве обмеження бюджетів. KERS давала змогу перетворювати енергію гальмування на додаткову потужність, яку пілоти могли використовувати для короткочасного прискорення.
Себастьян Феттель за кермом RB5
© Getty Images / Red Bull Content Pool
З 2009 по 2013 роки шасі болідів вирізнялися високими антикрилами
© Getty Images / Red Bull Content Pool
Болід RB05 представив нові аеродинамічні рішення, як-от «акулячий плавець»
© Getty Images / Red Bull Content Pool
За умов уніфікації потужності двигунів Red Bull Racing досягла успіху завдяки інноваційним рішенням у проєктуванні шасі. У 2010 році болід RB6 використовував вихлопні гази (видувні дифузори) для збільшення притискної сили. Моделі RB6, RB7 та їхні наступники допомогли Себастьяну Феттелю здобути чотири чемпіонські титули, а команді — чотири Кубки конструкторів.
У 2014-2021 роках боліди більше покладалися на потужність двигуна
© Getty Images / Red Bull Content Pool
08
2014: потужність двигунів і повернення ґраунд-ефекту
Дві останні масштабні зміни технічного регламенту Формули-1 суттєво вплинули на Red Bull Racing і визначили стратегічний вектор команди до 2026 року. У 2014-му акцент змістився з аеродинаміки та шасі на силові установки. До чемпіонату повернулися турбонагнітачі — цього разу як складники нових компактних та економних гібридних двигунів.
Систему ERS розширили: вона почала охоплювати рекуперацію як кінетичної (ERS-K), так і теплової енергії (ERS-H). Це зробило Формулу-1 екологічнішою та ближчою до технологій серійних автомобілів. Водночас регламент надавав перевагу командам, що самостійно розробляли двигуни, а не клієнтським колективам, до яких належала й Red Bull Racing. Попри окремі перемоги, команда опинилася в менш вигідному становищі.
Повернення ґраунд-ефекту у 2022 році вивело Макса Ферстаппена в лідери
© Getty Images / Red Bull Content Pool
У 2022 році баланс знову змінився — із поверненням ґраунд-ефекту, який цього разу поєднали з вимогами до паливної ефективності. Oracle Red Bull Racing першою опанувала складну концепцію та створила один із найуспішніших болідів в історії Формули-1 — RB19. Після яскравої боротьби на шляху до першого титулу у 2021 році Макс Ферстаппен продемонстрував виняткове домінування, повторно здобувши чемпіонство у 2022, 2023 та 2024 роках.
09
2026: новий етап у перегонах Формули-1
Наступний етап Формули-1 працюватиме на найбільш паливно-ефективних двигунах в історії серії. Нинішні гібридні силові установки — найпродуктивніші у світі: вони видають більше потужності, споживаючи менше палива. З 2026 року гібридна установка вироблятиме втричі більше електроенергії. Половина з 1000 к.с. загальної потужності надходитиме від електричної енергії, а інша половина — від 1,5-літрового двигуна внутрішнього згоряння, що працює на екологічному паливі.
Новий RB22 Oracle Red Bull Racing
© Vladimir Rys / Red Bull Content Pool
Ліврея RB22
© Vladimir Rys / Red Bull Content Pool
Ближчий погляд на новий RB22 команди Oracle Red Bull Racing
© Vladimir Rys / Red Bull Content Pool
Зблизька: Oracle Red Bull Racing RB22
© Vladimir Rys / Red Bull Content Pool
Oracle Red Bull Racing RB22
© Vladimir Rys / Red Bull Content Pool
Боліди також стануть компактнішими, витонченішими й легшими. Модуль ERS-K зможе накопичувати вдвічі більше енергії за коло завдяки рекуперації під час гальмування та відпускання педалі газу наприкінці прямих ділянок. Пілоти використовуватимуть цей ресурс стратегічно — для обгону або захисту позиції. Система DRS відійде в минуле: її замінять активні аеродинамічні елементи кузова, що допомагатимуть зберігати зчеплення в поворотах і забезпечувати максимальне прискорення на прямих.
Red Bull Racing вступає в нову еру вже як виробник двигунів: підрозділ Red Bull Powertrains співпрацює з Ford над створенням перших силових установок з нуля. Це масштабний крок, що надає команді повний контроль над усіма аспектами виступів у Формулі-1 замість залежності від постачальників як клієнтської команди.
Колишній пілот Девід Култгард, який виступав за Red Bull Racing під час її дебютного сезону у 2005 році, позитивно оцінив це рішення: «Коли я був у команді, то закликав придбати Cosworth і розпочати власне виробництво двигунів.
Якщо ти прагнеш контролювати свою долю, не можна покладатися на інших. Тепер команда повністю відповідає за свій результат. Звісно, це непростий шлях, і на початку можливі труднощі. Свого часу Red Bull Racing також не одразу досягла успіху у Формулі-1, проте зрештою це спрацювало. Команда має рішучість, ресурси й людей, щоб реалізувати цей амбітний проєкт».
Макс Ферстаппен вперше протестував новий RB22 в Барселоні
© Getty Images / Red Bull Content Pool
10
2030: що далі?
Мета Формули-1 — досягти нульового рівня вуглецевих викидів до 2030 року. Йдеться не лише про боліди на трасі, а й про весь транспорт, залучений в організації перегонів серії. Ця гібридна технологія складна та дорога, але надзвичайно важлива для автоіндустрії та поза нею. Саме тому все більше виробників двигунів приходять у Формулу-1: до Ferrari та Mercedes доєднуються Red Bull Powertrains і Ford, Audi, Honda та (з 2029 року) General Motors.
Зростання вартості викопного палива та його негативний вплив на довкілля свідчать про те, що екологічна сталість і надалі залишатиметься одним із ключових пріоритетів автоспорту. У заяві Формули-1 зазначено: «Формула-1 може й надалі бути піонером для автомобільної індустрії, співпрацюючи з енергетичним і автомобільним секторами задля створення перших у світі передових силових установок, що повністю працюють на сталому паливі, та скорочення викидів вуглецю в глобальному масштабі».
Керівник команди Лоран Мекіс із Беном Уотерхаусом і П'єром Ваше
© Getty Images / Red Bull Content Pool
Водночас є думка, що технологія ERS є найбільш актуальною передусім для розвинених країн. Якщо до 2030 року Формула-1 повністю реалізує потенціал цієї системи, серія може відмовитися від неї — з огляду на її вагу й технічну складність — і зосередитися на створенні нового покоління чистих, довговічних та ефективних двигунів, які працюватимуть на чистому паливі. На трасі це означало б появу ще легших і швидших болідів.
Керівник Формули-1 Стефано Доменікалі сказав: «Як тільки буде визначено регламент 2026 року, ми почнемо думати про те, якими будуть наші наступні кроки. Я особисто вважаю, що якщо екологічно чисте паливо спрацює, нам потрібно буде ретельно оцінити, чи варто продовжувати працювати з гібридними силовими установками».
Попереду чіткий шлях: серія продовжуватиме поєднувати спортивну досконалість і шоу на трасі з інноваційними рішеннями за лаштунками, підтримуючи популярність цього спорту.
