Олексій Пригоров: Цей сезон Red Bull Cliff Diving навчив мене не панікувати

Усе почалося з Кубка світу у Флориді. За два дні до змагань я пошкодив спину на дуже легкому для мене стрибку — зробив його надто легко й високо. Побачив, що лишилося багато висоти, підняв руки, щоб не перейти на спину, і ввійшов у воду з розслабленим торсом. Два дні взагалі не міг стрибати. А я спеціально їхав туди, щоб відпрацювати свій найскладніший стрибок — той самий, який зробив у фіналі, але зі зміненим обертанням. До таких складних стрибків треба звикнути, довіритися тілу. Зрештою на змаганнях я його виконав, але не так, як планував.

Звідти — одразу на Балі, перший етап Світової серії Red Bull Cliff Diving. В інших стрибках я був упевнений, а цей у мене був сирий. На етапі в США спина все ще давалася взнаки. Але я стиснув зуби — і все вийшло. Я вперше відчув цей стрибок упевнено й був радий четвертому місцю.

А потім — ще одна невдача. Я стрибав зі скель у Трієсті, в Італії, і підхопив інфекцію вуха. Через це пропустив Кубок світу на Сардинії, а в Мостарі виступав під наглядом лікаря — вухо довелося заклеювати. Жарти жартами, але ти вже думаєш не про стрибки, а про те, чи не залишишся глухим. Тримати концентрацію нереально важко.

Вона дає впевненість в іншому: що я правильно працюю. Не «я молодець, усе буде добре», а «окей, я на правильному шляху». Бо все це гра: вітер, дощ, хвилі — і треба долати свій страх. Усі хлопці сильні, і всі ми в глибині душі, м'яко кажучи, хвилюємося. Але робимо це, стиснувши зуби, бо любимо. Задоволення приносить саме це — подолати й зробити добре.

До самого фіналу я був не в найкращій позиції. Але я не вважаю, що мені пощастило. Це говорить про те, що я не здавався й не думав «як буде, так буде». Сезон триває до кінця — і ми працюємо до кінця.

Неллі загалом молодець. Сезон для неї був не супервдалий — ну то й у мене був такий самий, це нормальні американські гірки. Але в неї, як і раніше, видно потенціал і сильну ментальну сторону. Новий стрибок, дуже сильний для дівчат, вона цього сезону поставила вже два-три рази, навіть у фіналі. Плюс перемога на чемпіонаті Європи — це чудово. Я з великою повагою ставлюся до цих чемпіонатів, але там стабільна, чітко встановлена платформа. А в нас щоразу нові місця — будинки, дахи, скелі. Інша атмосфера, і почуваєшся ти інакше. Це жодним чином не применшує заслуг Неллі. Вона юна спортсменка, усе попереду.

Передусім — відновитися. Я щиро радію, що всі мої сумніви — їхати чи не їхати — були не марними. Висновки роблю: ставитися до всього варто спокійніше, з холодним розумом, не панікувати. Хоча куди без цього — ми ж не все контролюємо. Хочеться спокійно й правильно розібратися зі здоров'ям і почати у своєму ритмі. План підготовки в мене є, і він мені подобається. Сподіваюся, це правильно.